Суботній вечір

Майже порожньою дорогою він повертався додому сам. Завжди сам, увесь час сам. Навіть, коли, здавалося, нарешті усміхнулося щастя, воно, з’явившись нізвідки, так само стрімко зникає й завжди таке нетривке, лише, щоб подразнити або принаймні показати, яким воно має бути.

Мирослав погладив шкіряний руль свого автомобіля, включив магнітолу. Йому завжди подобались італійські авто, тому він обрав Fiat Bravo. Цей автомобіль ніби був створений саме для нього, недорогий і стильний одночасно, дуже маневрений, добре тримається дороги й, що найголовніше, рідкість, майже ексклюзив. Навіть поряд із дорогими преміальними брендами це авто виглядало впевнено і достойно.

Він вагався, де цього разу його поставити — на газоні поряд із будинком чи, як завжди, заїхати в гараж. «Єдиною проблемою є те, що прийдеться завтра із самого ранку йти по авто, і це потрібно зробити до восьмої. Ні, точно вирішено, залишу поряд із будинком, прокидатися завтра зранку о 7:30 — це занадто».

Він припаркував авто поряд із клумбою, так, щоби був достатній прохід, і заскочив у супермаркет, щоб одразу не повертатись додому й щось прикупити. Таке буває, ніби нічого тобі й не потрібно, а, коли починаєш розглядати пропозиції, виявляється, скільки є цікавих речей, про які ти й не знав. В економіці є такий закон — пропозиція породжує попит, це саме той випадок.

 Оскар вже зачекався його і, схоже, сильно зголоднів, тому щойно Мирослав відчинив вхідні двері, як одразу почув: «Гуляка… Оскара… кормити… кормити…».

Мирослав якраз дістав новий корм, щойно куплений спеціально для папуги. Той недовірливо відбіг у сторону, а згодом із цікавістю почав роздивлятися нові смаколики. Вони припали йому до смаку й папуга повністю занурився у вивчення новинок.

Ліда не дзвонила, а турбувати її, знаючи, що вона повністю поглинута своїми щенятами, було недоречно, тому Мирослав увімкнув телевізор, вирішивши подивитися якийсь цікавий фільм. Деякий час перемикав канали, доки не знайшов фільм «Золото дурнів». Цей фільм він уже дивився одного разу, але для вихідного дня — легкий, пригодницький, із цікавим сюжетом, саме те, що треба.

Постіль ще пахла Лідиним запахом. Жінки, як справжні самиці, також мітять територію своїми запахами, які тримаються ще довий час. Не дивно, що маючи цей свій секрет, вони постійно принюхуються до партнера, вивчаючи, чи не помітила його якась інша самиця. Чоловіки, звісно, таким дрібницям не придають значення, тому часто й попадаються.

«Але ж у неї чудовий запах. Він не збуджує так, як той головний, оригінальний, ще з юності, запах першого кохання. У Ліди запах інший — запах затишку, спокою, запах дому». Мирослав ніяк не міг не думати про неї. Відомий сюжет фільму поступово заволодів його увагою. Він відкрив баночку холодного пива, у жару воно було доречне, і, неквапливо попиваючи його малими ковтками, поринув у перегляд фільму. Цього вечора Ліда так і не подзвонила.