1-3

Не встигла ельфійка переставити другу ногу, як простір навколо спочатку ущільнився, стиснувся, а потім раптом розрідився. Не встигнувши збагнути, що сталося, вона опинилася в... покоях Королеви.

- Якого хаосу?! - зашипіла дівчина.

- Ріанно, ти лаєшся, немов солдат...

- Я і є солдат!

- Ти генерал ельфійської армії і...

- Яка, до хаосу, різниця?

- ... і насамперед дівчина! - не спасувала перед розгніваною ельфійкою Катріель.

З ельфійки раптом одномоментно наче весь дух і бойовий настрій вибили.

- Ти знала, Кеті, так? - запитала Ріанна, важко зітхнувши.

- Знала, Рі, - Королева підійшла й обійняла її. - Вибач, але Хейян непохитний. Як я не відмовляла його, він не відступає. Але я дещо придумала...

Ельфійка з підозрою подивилася на Катріель.

- Це лякає мене ще більше, - пробурмотіла вона і сіла на низьку софу, яка стояла біля великого вікна. Їй довелося витягнути довгі ноги, щоб не підпирати ними підборіддя.

Але Королева відмахнулася, і з виглядом змовника підтягнула невеличкий пуф і сіла поруч з ельфійкою.

- Я переконала Хейяна, що на оглядини мають поїхати кілька дівчат.

- Оглядини? - скривила губи в подобі посмішки Ріанна.

- Так, оглядини. Мовляв, тим самим ми продемонструємо Королю Вампірів свою лояльність і бажання виконати умови договору.

- І як це позбавить мене від необхідності їхати в Мертві Землі?

- Ніяк. Їхати все одно доведеться. Просто будь собою, і незабаром знову опинишся вдома. Цей місяць пролетить дуже швидко.

- Місяць? Та ви з глузду з'їхали? - Ріанна раптом замовкла, трохи схилила до плеча голову, і майже прошипіла: - Ти сказала «просто будь собою»? Ти натякаєш, що в мене поганий характер?

Королева абсолютно недоречно розреготалася.

- Я ні про що таке не натякаю, Рі. А кажу прямо: у тебе жахливий характер. Об нього навіть вампір зуби зламає. Тому я не сумніваюся, що пощастить, якщо можна так сказати, іншій дівчині. А ти тим часом займешся справою.

- Якою ще справою?

- Ось дивись, - Катріель схопилася з пуфика, потім раптом зойкнула, схопилася за поперек. - Ой, щось я різко схопилася...

Трохи постоявши, вона обережно пішла до невеликого письмового столу. На столі й на підлозі біля його майстерно виточених ніжок стояли стопки старих, пошарпаних книжок. Поруч із чорнильницею лежало кілька сувоїв, перев'язаних пожухлими стрічками. Взявши в руки один із них, Катріель уже більш упевнено повернулася до свого пуфика.

- Дивись, що я знайшла... У цьому сувої йдеться про те, що вампіри... я не зовсім зрозуміла, про що йдеться, але здається, тут ідеться про їхнє безсмертя. Точніше, про смерть.

- Каті, вампіри насправді смертні. Просто...

- Та знаю я, просто живуть найдовше. Отож вони схожі на живих мерців, - пересмикнула плечима Королева, немов уявила перед собою одного з вампірів. - Так от, є якийсь артефакт, який може перервати життя вампіра завчасно. І не знадобиться срібна куля або осиковий кілок.

- Каті, кілок і куля - це маячня і вигадки переляканих людей. Цим ніколи не вбити вампіра. До того ж, - Ріанна взяла з рук Королеви сувій, обережно розгорнула старезний папір і пробіглася очима закручено прописаними рядками... - До того ж тут сказано: «Той, хто торкнеться Місячного Серця, зв'яже свою душу з моєю. Твоя воля стане моєю долею, а моя вічність - твоїм тягарем». Де тут ідеться про смерть? І де ти це розкопала?

Королева насупилася. Усім в ельфійському королівстві та за його межами давно було відомо про пристрасть юної Королеви до таємниць, секретів і змов. Тому натовпи гінців доправляли до палацу старовинні книги, сувої і предмети, хоч трохи оповиті таємницею.

Ріанна зрозуміла, що Катріель не збирається відповідати на її запитання, але не стала наполягати.

- І як це пов'язано зі мною?

- Ось тут, дивись: «Щойно його пальці торкнулися опроміненого каменю, світло засліпило все навколо. Еледрін відчув, як міць Місячного Серця охоплює його, а потім зв'язок між ним і Царем Вампірів Ксараком встановився. Вампір схилив коліно... Життя вампіра опинилося в руках Еледрін»

- Катріель, це всього лише стара легенда. Ну подумаєш, якийсь ельф узяв у руки артефакт...

- Ріанна, не ельф, а ельфійка.

- З чого ти взяла? Тут скрізь написано «ельф».

- Рі, невже ти не розумієш? Є старовинна легенда про дівчину Еледрин. Або пісня Еледрін. Пам'ятаєш? Про неї всі ельфи знають. До того ж вампіри могли попросити в Хейяна все, що завгодно, але попросили право брати в дружини ельфійок. Чому не дівчат фейрі? Або просто людських дівчат? Я впевнена, що в цьому сувої йдеться про ту саму Еледрін. А чоловіком її назвали лише для того, щоб заплутати. Або приховати. Я впевнена, це Місячне Серце існує. І саме отримавши його, можна отримати владу над вампіром. Або вампірами.

- А тобі це для чого?

- Ну цікаво ж! - плеснула в долоні Королева. - До того ж якщо я маю рацію, то ця влада над вампірами має опинитися в руках нашої сім'ї. А ти для нас - немов рідна. Невже не зрозуміло?

- Добре, але чому я маю вирушити туди як наречена? Чому - не послом? А може, - пожвавилася Ріанна, - мені переодягнутися чоловіком? А чому б і ні? Цим... дівчатам-нареченим же потрібен охоронець?

- Рі, ти давно на себе в дзеркало дивилася? Ну який із тебе чоловік? Ти тільки на свої груди подивися...

Ріанна машинально схопилася за край короткого шкіряного жилета, що туго стискав груди.

- А обличчя? Та тобі вуса прималюй, ти все одно будеш на дівчину схожа.

- В ельфів вуса не ростуть, - мляво огризнулася ельфійка, чомусь раптом збентежена словами подруги. Вона ніколи не вважала себе ніжною і жіночною.

- Тим паче, - у передчутті перемоги, приховуючи полегшену посмішку, сказала Катріель. - А про послів між нашими... вашими расами ще рано домовлятися.

- Каті, ти не розумієш... Це ж принизливо!

- Ще й як розумію, - пограла бровами Королева. Не так давно вона й сама стала дружиною за договором.