Розділ 10

-Ну, що кохана, ти вже готова?- цікавиться Артем.

-Так. Вже майже все. Зараз одягну нашу іменинницю і можна їхати.- кажу я всміхнено, цілуючи чоловіка і доньку.

 Сьогодні нашій донечці виповнюється 1рік. То ж її прадідусь замовив їй кафе, щоб ми гарно могли відсвяткувати це свято. Хрещена Софійки, так ми назвали донечку мала теж сьогодні приїхати. Ми не бачилися цілий рік, бо вона була на стажуванні за кордоном. Сподіваюся, що Кіра, сьогодні буде не сама, принаймні, вона натякала на це. Коли останні приготування закінчено, ми вирушаємо в кафе. Там нас вітають родичі та знайомі. Вони радіють за нас і дарують подарунки нашій Софійці. Єгор приїхав змучений і якийсь неспокійний і нервовий. Ось уже рік справи в тій компанії, яку довірив йому дідусь шли не дуже добре і розглядалася можливість навіть її закриття. Тож мабуть не дивний його стан. Він вже рік не приїджав додому, бо злився на батька і Артема. Тому сьогодні він вперше побачить свою племінницю.

-Доброго вечора.- каже він, нарешті підійшовши до нас.

-Доброго вечора.- вітаємося ми з Артемом.

-То це моя племінниця? Гарненька. Я твій дядько Єгор.- каже він, даючи їй шоколадку.

-Тобі теж вже пора подумати про родину, дітей.- каже Дмитро Іванович, опинившись поряд з нами.

-В мене не вистачає на це часу. Я працюю.- каже він грубо.

-Знаємо, як ти працюєш. Ще місяць і доведеться закривати філію.- каже дідусь Єгора.

-Нічого подібного. Скоро у нас буде великий контракт.- каже він через зуби.

-Я вже це рік чую. Твоє керівництво нічого доброго не зробило для компанії.- каже дідусь.

-Давайте не сваритися на святі,- каже Артем.

В цей час в дверях зявляється  Кіра. Не сама, а з маленьким хлопчиком років 4-5.

-Доброго вечора.- вітається вона.

-Доброго вечора. А хто це з тобою?- питаю зацікавлено.

-Це мій син Ярослав.- каже вона з гордістю обнімаючи сина.

-Син?- питаю я.

-Так, я його нещодавно всиновила. І тепер я дуже щаслива.- каже це Кіра і світиться від щастя.

В цей час біля нас опиняється Єгор і здивовано дивиться на Кіру.

-Ти? Звідки ти тут?- питає здивовано.

-Я хрещена Софійки, а ти як тут опинився.- каже вона змінюючи усмішку на злість і гнів.

-Я дядько Софійки. Це твоя дитина?- питає дивлячись то на неї, то на хлопчика.

-Так, мій.- каже вона з гордістю.

-Ясно. А де ж ваш тато?- питає оглядаючи гостей.

-А це вже не твої справи Єгоре.- каже гнівно Кіра.

-Почекайте, це що той Єгор, чере якого ти…- здогадалая я.

-Так, саме він. Через якого я більше не зможу мати  власних дітей.- каже Кіра.

-А, хлопчик не твій?- питає Єгор.

-Я його всиновила і люблю, як рідного.- каже Кіра і міцно обнімає сина.

- Що у вас тут сталося?- питає Дмитро Іванович.

-Нічого, зустріч старих знайомих.-каже Артем.

-Тобто Єгор і Кіра знайомі?- питає він.

-Це мене він зрадив і кинув вагітною.- каже Кіра витираючи непрохані сльози.- каже Кіра.

-То це син..?- питає дідусь.

-Пішли гратися.- каже Артем і забирає діток і відводить до аніматорів.

-Ні, це тільки мій син. Своїх я не можу мати, він прийомний. – пояснює Кіра.

Дідусь хитає головоюі осудливо дивиться на онука.

-Що? Я молодий був, що мені ваші діти?- каже він і бере чарку у офіціанта.

-Я дуже радий, що тебе не бачить твоя мама. Вона була б дуже розчарована.- каже дідусь .

-Ну, може почнемо святкування.- каже Артем приходячи до нас.

Ми святкуємо іменини. В цей час Єго весь час дивиться на Кіру і багато п’є. Потім починаються танці і все навколо завмирає, бо ми танцюємо з моїм коханим чоловіком і донечкою. А потім музику розрізає якийсь крик.

-Ні!- кричить бабуся Єгора.-В якій він лікарні? Зараз ми будемо.- кричить вона.

-Що сталося?- питаємо ми.

-Єгор розбився на машині. Зараз він в лікарні, без свідомості.- каже бабуся, хапаючись за серце.

-Артеме, накапай їй крапель, швидко.- кажу я.

-Поліно, побудеш з Ярославом? Я хочу поїхати теж в лікарню.- каже Кіра несподівано.

-Добре. Звісно побуду. Вони вже так втомилися, що я вкладу їх зараз спати.- кажу я.

-Дякую.- каже вона з занепокоєнням.

-Кіро…- намагаюся сказати я.

-Я хочу його побачити…- каже Кіра.

-Добре, їдь тоді з Артемом.- кажу я і вони їдуть в лікарню.

*****

-Лікарю, як його стан?- питає дідусь у лікаря.