Інтелектуальними й пафосними стали навіть з близькими
Тобі не здається?
Стали настільки важливі й великі ті, хто не були такими
Так буде чи минеться?
Перестали цінувати миттєвості і посміхатись,
Круте й барвисте життя, -
Зостатись висмоктаними створіннями, без душі зостатись,
Без Бога, без каяття.
Що ми стали носити в м’язовому органі,
названому Серцем,
Брудні спогади, гидкі кольори думки погані,
Осяяні Сонцем,
Комфортно й затишно жити в цьому стані.
Прокинутись й піти далеко-далеко: тебе чекають
Невимовно прекрасні люди,
Вони дізнаються про тебе нового, пізнають,
Вони ніде і всюди.
Відредаговано: 01.12.2020