Минуло вчора: було як було,
Я потребую відновити сили,
Мене наповнює енергії тепло
І підіймає з глибини могили.
Дзвінко б’є годинник повсякчас
І кожна стрілка хоче говорити
Про тебе, мене, іноді, про нас,
Ми гідні жити, ми повинні жити.
Світанок – сонце встало за вікном
І я з ним буду знову прокидатись,
Заснути б довгим і дрімучим сном,
Що снилося на ранок не згадати.
Бо там печаль; бездонний океан
Мою енергію, моє єство з’їдає -
Не можу вибратися: полонив туман
Усе навколо – виходу не має.
Забути неможливо: помилки
Будуть знову й знову повертати,
Навіщо витрачати час, роки,
Щоб смуток і тривогу пізнавати.
Я посміхнуся, вихід точно є
І він повинен мене влаштувати:
Я знаю, що життя лише моє
І кожну мить потрібно цінувати.
Відредаговано: 01.12.2020