Наступного дня я побачила їх на вулиці.
Він ішов із нею — спокійно, звично,
а між ними бігли двоє дітей.
Вона тримала його під руку, а він — ніби ненароком — поправляв їй волосся.
І тоді я зрозуміла: його усмішка, яку я берегла в серці,
ніколи не належала мені.