Закохана у тінь

Розділ 2. Його посмішка

Його посмішка завжди була трохи сумна.

Ніби він носив у собі тінь минулого, яку не хотів показувати світові.

А я, дурна, шукала в ній тепло — так, ніби могла зігріти те, що не моє.

Кожен раз, коли він сміявся, мені хотілося запам’ятати цей звук, щоб слухати його в тиші ночей.

Подобається

#1556 в Жіночий роман
#147 в Не художня література

Відредаговано: 13.10.2025