глава 9

Глава 9

- Айзеку, блін, чого ти нас лякаєш? – вирвалось у мене, коли мені вдалось роздивитись його лице.

- Перестаньте в мене світити, очі печуть, - сказав Айзек, прикриваючись від світла руками. Його очі були настільки примруженими, що він став схожим на китайця.

Коли Бобі опустив ліхтарик до наших ніг, я попрямувала до Айзека і вдарила хлопця у його сильні та широкі груди. Ні він, ні Бобі не були готовими до такого.

- Я цілий день писала тобі. Я цілий день дзвонила до тебе, - говорила до Айзека я, продовжуючи бити його в груди, - а ти підкидаєш нам записки і робиш якісь дурні квести?

- Вільмо, та заспокойся, я взагалі не причетний до цього! – почав заспокоювати мене Айзек, - це ти краще розкажи, чого мене сюда припер? – хлопець звернувся до Бобі.

- Я..я.. – почав заїкатись чи то від страху, чи то від сорому, що на нього звернули увагу Бобі.

- Я, я, - покривляв хлопця Айзек, - сьогодні після обіду до мене прийшло повідомлення на електронну пошту від твого імені, у якому ти чітко описав, де будеш на мене чекати і згадав ім’я Моніки! Чого ти мовчиш?

Я поглянула на Бобі. На моєму обличчі можна було прочитати таке ж питання, яке поставив Айзек.

- Але це не я! У мене ж навіть пошти немає! – кричав до нас Бобі, - та й навіть якби була, то я не зміг написати повідомлення. Вільмо, ми ж були з тобою у бібліотеці, згадай.

«Точно, бібліотека»

- Це правда, - я зустріла на собі погляд Айзека, - ти ж казав, після обіду? Ми у цей час були обоє у бібліотеці.

Запала мовчанка. Ми дивились одне на одного і тут Айзек присів і сказав:

- Ну що, детективи, розказуйте. Здається, нас трьох дурить один вбивця.

 Ми розповіли йому повністю все. Про брунфельзію, таємного хлопця Моніки і, звичайно, про ту записку.

- Ось такі справи, - закінчив розповідь Бобі, але потім додав: - думаєте, смерть Моніки пов’язана з її коханням?

- Як на мене, так, - сказала з впевненістю я.

Хлопці глянули на мене зі здивуванням.

- Серйозно? – мовив Айзек, - смерть через кохання? Та ну, я не вірю.

- Можливо, це непогане самогубство, але діло йде саме про вбивство. Думаю, потрібно копати глибше, - сказав Бобі.

Я не хотіла з ними сперечатись, але все одно думала, що смерть Моніки пов’язана з її коханням.

Знову запала мовчанка. Кожен думав про своє.

- Бобі, пробач, що накричав на тебе, - сказав Айзек, - але переставай бути боягузом.

Я поглянула на Айзека поглядом «перестань!». Тільки Бобі відкрив рот, аби щось сказати, ми почули звук сирени і побачили кілька поліцейський машин на подвір’ї лікарні.

- Учні школи Лейденсу! – кричав містер Нільсон у мегафон, - спускайтесь з даху. Вас заарештовано за недотримання комендантського часу!