Розділ 8. Як Бревек розробляв скульптуру Григорію Купріяновичу

Бревек завжди вважав, що мистецтво повинне говорити, звертатися до людей і залишати свій слід в історії. Архітектура була його основною пристрастю, але він ніколи не обмежував себе лише будівлями. Йому подобалося творити щось, що здатне розповісти історію, відтворити дух часу і передати людям важливі символи. Тому, коли йому запропонували розробити скульптуру, присвячену відомому історику з українським корінням — Григорію Купріяновичу, він зрозумів, що це не просто замовлення, а унікальна можливість створити щось глибоке і значуще.

Григорій Купріянович був істориком, якого поважали як у Польщі, так і в Україні. Його праці, дослідження і вклад у збереження культурної спадщини не могли залишитися непоміченими, особливо в часи, коли відносини між народами залишалися важливою частиною ідентичності та пам’яті. Бревек розумів, що ця скульптура повинна не просто вшанувати пам’ять про людину, але й стати символом єдності та взаємоповаги між двома народами. Він почав свою роботу із збору інформації про життя та творчість Купріяновича, бажаючи глибоко зануритися в його біографію та філософію.

— Я хочу, щоб ця скульптура стала втіленням його духу, — казав Бревек, коли розповідав Альоні про проєкт. — Григорій не лише зберігав історію, він бачив у ній щось більше, ніж просто події. Він вірив у силу спільної пам'яті, у те, що наші історії можуть нас об'єднати.

— Тобто ти хочеш, щоб твоя скульптура передавала глибину його думок? — запитала Альона, з цікавістю спостерігаючи за тим, як він пояснював свою ідею.

— Саме так, — кивнув Бревек. — Мені хочеться створити щось, що не просто буде нагадувати людям про нього, а дозволить відчути його цінності, його бачення. Це важко пояснити, але я хочу, щоб кожен, хто побачить цю скульптуру, відчув повагу до історії та зрозумів важливість єдності.

Після кількох днів роздумів та ескізів, Бревек відчув, що готовий приступити до розробки концепції. Його перший ескіз був зосереджений на самому образі Григорія Купріяновича — він хотів, щоб обличчя історика виглядало серйозно, але водночас доброзичливо, ніби він дивився на людей із мудрим розумінням та терпінням. Бревек розумів, що Григорій був людиною, яка не просто вивчала історію, а розуміла, наскільки важливо зберігати культуру та традиції.

Після першого ескізу, Бревек вирішив зробити кілька додаткових замальовок, намагаючись передати тонку грань між серйозністю і м’якістю. Він думав про те, як відобразити його українське коріння, не перевантажуючи образ символами. Тому в наступних ескізах він додав деталі, які мали бути простими, але значущими.

— Я не хочу, щоб ця скульптура виглядала як щось пафосне чи надто декоративне, — говорив Бревек, дивлячись на свої ескізи. — Я прагну простоти, яка сама по собі передавала б силу.

Альона завжди підтримувала його в роботі, тому що бачила, як його захоплює цей проєкт.

— Я думаю, тобі вдасться, Бревеку, — сказала вона, вдивляючись у його замальовки. — Ти завжди вмів розуміти глибину людських почуттів і передавати це через свої роботи.

Одного вечора, коли він закінчував черговий ескіз, Альона запропонувала йому прогулянку містом, щоб він трохи відпочив і переключився. Вони вийшли на вечірні вулиці Любліна, і Бревек, йдучи поруч з нею, ділився своїми думками про проєкт.

— Я постійно думаю про те, як зробити цю скульптуру важливою для всіх, — казав він. — Це як розповісти історію не тільки про одного історика, а й про всіх, хто вірить у спільну спадщину.

— Знаєш, — задумливо сказала Альона, — ти можеш використати в скульптурі якесь символічне зображення. Наприклад, книгу чи паперовий сувій, адже Григорій був відданий дослідженням і письму.

Ця думка здалася йому цікавою. Книга могла стати прекрасним символом знань і пам’яті, тому він вирішив додати цей елемент до свого ескізу. Наступного дня Бревек почав розробляти новий варіант скульптури, додавши до рук історика книгу, яка символізувала його відданість знанням та культурі.

Процес розробки скульптури тривав тижні. Бревек працював над кожною деталлю, — від руху складок одягу до виразу обличчя. Його майстерня перетворилася на простір, де кожний елемент скульптури відображав частинку історії, яку Григорій Купріянович зберігав для майбутніх поколінь.

Відчуваючи, що майже досяг бажаного результату, він вирішив порадитися з деякими колегами, які спеціалізувалися на скульптурі. Вони були вражені його роботою, особливо тим, наскільки детально він підійшов до кожного аспекту.

— Бревеку, це дійсно вражає, — сказав один з них. — Твоя скульптура не просто відтворює образ людини, а й справді розповідає про неї. Книга в його руках, вираз обличчя — усе це говорить саме за себе.

Ці слова надихнули його і додали впевненості, що він рухається у правильному напрямку.

***

Настав день, коли роботу над скульптурою було завершено. Тепер, вона стояла в майстерні у всій своїй величі. Бревек уважно вдивлявся у кожну деталь, намагаючись відчути, чи вдалося йому передати те, що він задумав. Скульптура випромінювала спокій й мудрість, але здавалося, що погляд Григорія проникає крізь час і нагадує людям про значення пам'яті, культури та єдності.

Альона, яка прийшла подивитися на завершену роботу, була вражена:

— Бревеку, це неймовірно. Мені здається, що ти досяг усього, що хотів. Ця скульптура... Вона несе в собі силу і м'якість одночасно.

— Я радий, що ти так відчуваєш, — відповів Бревек, вдячно усміхаючись. — Сподіваюся, що Григорій Купріянович також побачить у цій скульптурі частинку своєї душі і роботи, яку він виконує для свого народу.

Наступні дні були присвячені підготовці до відкриття скульптури. Бревек віддавав усі сили, щоб усе пройшло ідеально. Місце відкриття на головній площі міста перетворилося на майданчик, де архітектори, будівельники і митці працювали злагоджено, щоб завершити останні деталі. Бревек особисто контролював встановлення скульптури, перевіряючи кожний елемент, щоб бути впевненим, що все буде так, як він задумав.