Розділ 6. Квіти любові

Після повернення з лісової хатини, Альона та Бревек знову занурилися у звичний ритм життя. Робота в лікарні вимагала постійної уваги та сил, але ті кілька днів, проведені в лісі, подарували їй відчуття спокою, якого вона не відчувала вже давно. Вона повернулася зі свіжим натхненням і водночас із розумінням, наскільки важлива для неї підтримка Бревека.

Одного сонячного ранку, коли Альона поспішала на роботу, вона помітила біля дверей своєї квартири щось несподіване. На килимку лежав букет квітів. Великі білі лілії, що виглядали свіжо і тендітно, огортали ніжним ароматом все навколо. Вона здивовано зупинилася, уважно оглядаючи букет.

— Що за сюрприз... — прошепотіла вона, не втримавшись від усмішки.

Біля квітів була невелика записка: "Для того, хто щодня рятує життя і моє серце. Дякую, що ти є". Жодного підпису, але Альона одразу здогадалася, що це від Бревека. Її серце забилося швидше, і вона раптом зрозуміла, як багато для неї означають ці квіти та його слова.

Вона зібрала квіти, щільно притиснула їх до грудей і ввійшла до квартири, обережно ставлячи букет у вазу. Лілії наповнили її кімнату ароматом, який, здавалося, був частинкою самого Бревека, символом його турботи та любові.

У цей момент, вона зрозуміла, що він не лише її підтримка, а й джерело сили, яке надає їй наснаги в її професії. Його увага була для неї, наче тіло, яке оживає від найніжнішого дотику. Вона раптом згадала, як він стояв поруч із нею у найважчі моменти, завжди знаючи, як і що сказати, щоб підтримати її.

На роботі день був надзвичайно напруженим. Кілька пацієнтів потребували невідкладної допомоги, і Альона була повністю занурена в роботу, контролюючи стан кожного. Проте навіть у моменти найбільшого навантаження, вона час від часу згадувала про лілії, що чекали на неї вдома. Кожний раз, коли вона думала про них, їй ставало тепліше на серці.

— Альоно, ти сьогодні наче на крилах, — зауважила Ізабелла, помітивши її усмішку під час невеликої перерви.

— Справді? — Альона трохи здивувалася, усміхнувшись ще ширше. — Просто... День розпочався з приємного сюрпризу.

Ізабелла з цікавістю поглянула на неї, помітивши, як її очі блищать від радості.

— Від Бревека? — поцікавилася вона, здогадавшись.

Альона не змогла приховати легкий рум’янець, який з’явився на її щоках. Вона кивнула, не втримавшись від усмішки.

— Він залишив для мене букет лілій біля дверей, — сказала вона тихим голосом. — Здається, я навіть не очікувала, що це так зворушить мене.

Ізабелла схвально кивнула, злегка доторкнувшись до її плеча, і сказала:

— Це чудово, коли поруч є хтось, хто розуміє тебе так глибоко, як він. Він не просто підтримує тебе, а любить по-справжньому. Це квіти любові, Альоно. Тримайся за це щастя.

Альона мовчки кивнула, вдячно подивившись на подругу. Її серце переповнювалося вдячністю за те, що вона мала поруч людину, яка підтримувала і надихала її щодня.

Увечері, коли Альона повернулася додому, кімната наповнилася ароматом лілій, що залишався з ранку. Вона пройшла до вази і обережно провела рукою по квітках, ніби дякуючи їм за те тепло, яке вони подарували їй цього дня. Квіти насправді стали для неї символом того, як Бревек відчуває і розуміє її на рівні, який виходить за межі слів.

Раптом пролунав дзвінок у двері. Вона швидко підійшла і відчинила їх, зустрічаючи Бревека, який стояв на порозі з тією ж теплою усмішкою, що завжди торкалася її серця.

— Я бачу, квіти знайшли свою господарку, — жартома промовив він, помітивши лілії у вазі за її спиною.

— Так, знайшли. І знаєш, вони зробили мій день найкращим, — відповіла Альона, запросивши його до кімнати. — Це було дуже зворушливо.

Він увійшов, подивився на квіти і потім знову на неї.

— Я просто хотів нагадати тобі, що ти — не тільки відданий медик, але й людина, яку я дуже люблю і ціную, — тихо сказав він, і його слова м’яко торкнулися її серця.

Вона на хвилину задумалася, дивлячись на нього, і зрозуміла, що хоче сказати йому про свої почуття, але слова не могли повністю передати те, що вона відчувала. Тому вона зробила крок уперед, взяла його за руку і, нахилившись, ніжно поцілувала його в губи.

Її поцілунок був відповіддю, яка не потребувала слів, і він це відчув.