Усі завмерли, не в змозі вимовити й слова від шоку. Ріко навіть трохи привідкрив рота.
Це був її перший поцілунок — несміливий, раптовий, але такий щирий, що в неї перехопило подих. Час ніби сповільнився. Вона відчувала лише тепло його губ і шалений стукіт власного серця.
За мить вона відсторонилася, ніби отямившись, і, почервонівши, втекла до намету.
Микита все ще не міг оговтатися. Його думки були заповнені купою запитань, а перед очима знову й знову спливав той момент.
Ксю одразу побігла за Ерікою, а хлопці накинулися на Микиту із запитаннями, на які він і сам хотів би знати відповіді.
Девід, стиснувши кулаки та зціпивши щелепу, щосили стримував свої емоції.
— Чорт, що я наробила, яка ж я дурепа! — говорила вона, тримаючись за голову й ледь не плачучи.
— Воу, подруго, це що зараз було? Ти зустрічаєшся з Микитою? А мені чому не сказала? — засипала її запитаннями Ксю.
— Ксю!… Я не знаю, що це було. Я взагалі не розумію, як це сталося. Я просто хотіла побісити Девіда… Що тепер Микита про мене подумає? Чорт! — схвильовано говорила Еріка, стукаючи ногами по підлозі.
— Та тихіше ти, не накручуй себе. Я впевнена, йому сподобалося. Думаю, це ваш шанс перейти на новий етап, — заспокоювала її Ксю.
— Що? Не думаю… Я тепер узагалі не вийду з цього намету. Буду жити тут, — вона накрилася подушкою.
Тим часом хлопці засипали Микиту запитаннями, на що він лише відповів:
— Чуваки, я сам не знаю, що сталося.
Остін підсів ближче до нього, облокотившись на його плече:
— Брат, дій! Не прогав цей шанс.
Він не став тиснути на нього — бачив, як той хвилюється. Але вже за секунду в його голові з’явився план.
— Придумав! – крикнув він.
— Що?
— Влаштуй їй побачення. Уяви: пелюстки троянд розкидані у формі серця, ти стоїш у центрі з букетом, Ріко приносить вам келихи шампанського, і ви… — романтично почав Остін, але його перебив Ріко.
— Що? Сам носи їм келихи. Я що, служниця? І взагалі, план повна фігня, — закотивши очі, обурився він.
— Остіне, ти, звісно, романтик ще той, але давай ти краще Ксю вражай, а я сам розберуся, — сказав Микита.
— Пацани, ось побачите, завтра ми з Ксю вже будемо мутити, — хитро усміхнувся Остін.
— Що? Я думав, ви вже мутите, — усміхнувся Ріко, скрививши обличчя та закотивши очі.
Хлопці почали реготати й далі обговорювати цю тему.
Девід мовчки встав і кудись пішов.
#460 в Молодіжна проза
#93 в Підліткова проза
#4706 в Любовні романи
#2063 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 28.06.2026