Глава 9

- Де я? – вигукую в простір, оглядаючи невідомий інтерʼєр. А потім як згадала…

Незручно прокидатися не вдома. Некомфортно.

Так, Ілоно, звикай, наразі це твої апартаменти на найближчі… скільки? Ми ж не домовилися!!!

Не бути мені бізнес-леді, я геть не продумана.

В квартирі тиша… Хоча на годиннику 6:20, Платон мав би вже збиратися. Чи ні? Я ж гадки не маю  про його розпорядок дня.

Крадькома, не знаю чому, прямую до ванної кімнати.

Ця мені виділялася чи наступна?..

Хто тут планував?

Яка логіка робити ванні кімнати поряд?

Таке.

Який господар – така і квартира. З прибабахами.

Заходжу.

Світло, просторо та тепло. Чесно кажучи, я ніколи не бувала в такій розкоші.

Єдине, чому немає стандартної душової? Просто в куті виділене місце по типу корита і зверху зафіксована лійка. Для ексгібіціоністів? Та ні, то з іншої опери.

Точно! Це для нудистів!

Чи може стінки все ж висовуються? Якась сенсорна панель збоку…

Та пофіг.

Потім попрошу інструкцію до складної техніки, зараз варто помитися так як вмію, стандартно.

Роздяглась і стаю під гарячі та стрімкі потоки води, розслаблено та закривши очі, адже дуже рясний та сильний водний струмінь. Аж бʼє.  Оооо, і в боки додається. Це якийсь спеціальний масажний душ?

Шумно, незвично, але приємно.

А далі класика жанру.

Хто ж мене, 27-річну серйозну жінку, навчив зачиняти двері? Правильно - ніхто!

Картина олією:  я, гола та мокра, вода повсюди і Платон з відкритим ротом.

Паніка? Зовсім ні, саме шок та ступор – ось мої первинні емоції.

Схоже і його.

Тому що жоден з нас не поворухнувся.

Так і стоїмо.

Епічно та в ступорі.

- Ілоно, - Платон ніби прокидається і починає тактовно відвертатися, бо я ж приросла до підлоги, незворушна статуя грецької Богині. – Я…мабуть, піду.

І практично вилетів катапультою.

Я ж навіть голову помила після інциденту.

Тому що виходити не маю наміру.

Буду тут жити.

Тепло, водичка є. От тільки з їжею проблематично… 

Боже, Ілоно, це ж треба.

Позорище…

Милася, милася – не відмитися.

Сором соромом, але час брати себе в руки, оскільки на роботу спізнюся.

В квартирі по відчуттях нікого. То ж я манівцями, як супергерой на завданні, дісталася свого тимчасового прихистку, за лічені хвилини привела себе до ладу і таким же способом втекла з квартири.

Боже… Навіщо мені ці пригоди?

Я ж так спокійно жила. Навіть нудно.

А на роботі Артем зі своїми новими заскоками та падлюча Жанна.

Ох, життя бентежне.

На щастя, парочка мене не діставала, то ж я спокійно провела операцію, зробила обхід та навіть встигла прийняти декількох пацієнтів.

«Заїду за тобою через годину» - дивлюся на повідомлення і ручки трусяться. Нервую шалено.

Буду вдавати, що нічого екстраординарного не сталося.

Ми обоє дорослі люди. Що там, навіть одружені! Оголені тіла – це лише тіла, нема чого соромитися та ніяковіти.

Завідувач тільки-но почувши мету мого відлучення з роботи ледь не випхав самостійно за двері.

Тепер мушу пройти ще одне випробування на стійкість.

Платон Бондарчук

Вночі отримав повідомлення з лікарні, що дідусь прийшов до тями та почувається задовільно.

Аж від серця відлягло.

Я дуже хвилювався, навіть боявся за старого.

Це моя єдина родина, мій найрідніший чоловік на світі.

Та сука довела його до інсульту, я впевнений!

Я нізащо не віддам компанію в її руки, а зараз ще обмежу доступ до палати діда. Нехай робить свої хижі справи десь в іншому місці. Не дозволю!!!

Навіть якщо доведеться народити купу дітлахів, взяти з дитячого будинку чи купити в чорта – будь-яку забаганку виконаю, аби дід був щасливий.

А одружитися з Ілоною – це зовсім не страшно.

Навіть навпаки.

Певною мірою приємно.

Вона така ніжна і добра.

Як киця.

Вчора шипіла на мене, гарчала, кігтями замахувалася… Смішна та мила.

Я тиснув на неї.

Знаю.

Але хіба маю інший варіант?