Глава 5.

Ілона Боженко

- Ну і де твій наречений? – Жанна дістає мене публічно, весь минулий тиждень і ось зараз. Та я мушу терпіти. Тому що вихована та доросла людина. І не було чим крити. Зараз же є. 

- В США. Повернеться за декілька днів, - спокійна, виважена. Вища за ситуацію. – Тобі нічим зайнятися? Я поспішаю на операцію, то ж вибач, дай пройти. Не всі можуть собі дозволити байдики бити та не розвиватися. Є жінки, які прагнуть  до самореалізації та втілення амбіцій, - нарешті дозволяю собі пошпиняти поганку у відповідь. Хоч трішки.

- Ти! – кричить мені вслід.

Я, а хто ж ще?

Ввечері наштовхуюся на Артема.

- Вибач за Жанну. Я знаю, що вона тебе дістає, - оченята побитого цуценяти. Знаю ці прийоми, велася на них роками. Зараз я мушу пожаліти його, погладити по голівці.  Дати кісточку та почухати за вушком. 

- Нічого. Переживу, - намагаюся обійти боком.

Невже він дійсно думає, що мені з ним комфортно? Що я вже не ображаюся і все забула та вибачила? Лицемір вісімдесятого рівня.

- Ілоно! – не дає пройти. – Мила, я скучив за нами… - ооооо, це щось нове і зовсім погане. 

От скотиняка.

Собацюра немита.

Шматок лайна.

Треба різати на корні.

- Артеме, ти щось переплутав. Нас більше немає. Не існує. Є ти і твоя дружина. Я і мій майбутній чоловік. Все. Ми колеги. Більше нічого. Тому я це почула вперше і востаннє.

Серйозно дивлюся, без натяків, грайливості чи двозначності.

Щоб ти добра не бачив, козел! 

- Ілоно… - хапає за руку. Хоч би ніхто цієї драми не побачив. Потім же не відмиюся від багна.

Це типу пропозиція стати коханкою? Дійсно?

- Відпусти і більше не зачіпай. Ти мені ніхто. Я заручена. Ти одружений. Все. – відступаю на декілька метрів.

Чесно, нічого не відчуваю, крім люті.

Переболіло.

Відпустила.

Все склалася правильно.

Наші стосунки давно себе вичерпали.

Якби одружилися, то обоє були б нещасними.

Але нинішня ситуація геть нездорова…

Вийшла на вулицю, ліхтарі повсюди, проте їх світла недостатньо, щоб освітити темряву ночі. Місяця не видно, як і зірок.

І на душі противно.

Сідаю в свою машинку аби скоріше звідси виїхати, а клятий мотор не заводиться…

Колотнеча щодня.

- Ілоно! – він знову поряд. Який наполегливий індик, дивися на нього.

- Ти мене переслідуєш? Хочеш проблем? Відчепися, Артеме! – говорю прямо та відверто. Аж гидко від його намірів. На що він розраховує? Невже настільки погано  мене знає?

- Мила… - Боже, що ж це за напасть? Ідіот! Ну зараз я… Набираю легені повітря, щоб послати його прямо в потрібному напрямі, як мене перебивають.

- Ти не почув?! Відійди від неї! Швидко!!! – звідкись намалювався Платон.

Як я рада його бачити!

Гарний, статний та благородний.

Принаймні в моїх очах він зараз виглядає саме так.

Справжній чоловік.

- Ти приїхав! – гіперболізую радість, буквально забігаю в його обійми. Він певно не очікував такого запалу, але акторище висококваліфікований, навіть бровою не повів. – Забери мене звідси, доки я цьому козлу по яйцях не заїхала, - чесно висловлюю свої бажання. Вголос. Щоб той почув.

- Можеш заїхати, - цілує у скроню. Ніжно дивиться. А я… затремтіла. Не від холоду. Від його тепла та чуттєвості. – Я підстрахую. Або додам зверху, - нахабно піднімає брову та прямо в очі цілиться Артемові напроти.

- Все гаразд? - запитує.

-Так, - видихаю.

- Він тебе не образив? 

- Ні. Та й не зміг би. 

-При необхідності залучай мене. Я захищу. - як же це приємно чути…

- Дякую. Я врахую. Але дівчинка самостійна. Свої проблеми вирішую самостійно.

- Розраховуй на мене, сильна дівчинко, - посмішка, ямочка на щічці… І характерний шепіт.

Ми в обіймах шепочемося.

В черговий раз.

Наша  фірмова фішка.

- Ілоно, ти не гнівайся, але я тебе поцілую, - попереджає та не чекаючи відповіді обережно торкається губами… свого пальця.

Ой, як… дивно.

Його палець між нашими губами.

Під кутом цього зовсім не видно.

Виходить так ніби ми дійсно цілуємося.

Незнайомець, по суті, публічно мене цілує.

А я геть не проти.

Навпаки.

Хочеться показати, що колишній в минулому, а теперішній – кращий та достойніший.

Відривається від псевдопоцілунку, сильно обіймає за талію і проводить рукою по щоці.