Глава 30

Міка

Бій скінчився. Моя перемога в ньому була очевидна, тож я не переймалася взагалі. Сінді- моя сьогоднішня суперниця була майже новачком, причому з тих, хто думає , що вже все вміє, хоча не вміє взагалі нічого. З такою нічим не підкріпленою самовпевненістю далеко в реареслінгу вона не зайде.

Я повернулася в гримерну, де на диво, нікого не було. Першим ділом хотілося напитися води, хоч Дарія і забороняла це робити відразу після фізичної активності. Та її тут не було, тож я попрямувала до бару.

Відкрила півлітрову пляшку і жадібно, великими ковтками випила її майже повністю. Краплі стікали по вустам і по підборіддю. Тут преси не було, тож корчити з себе ідеальну ляльку було не треба.

- Може подати тобі ще води?- роздалося позаду.

Я мало не похлинулася. Що він тут забув?

Я не поспішала відповідати. Спокійно закрутила кришку і поставила пляшку на стійку. Зітхнула і обернулася.

Майк сидів на диванчику зі схрещеними на грудях руками в такій позі, наче він тут бос. Зверхній і до біса привабливий, як завжди. Його чорняве шовковисте волосся наразі було вкладене в гарну зачіску. Хотілося запустити в них пальці і злахматити його.

- Не буду запитувати як ти сюди потрапив,- промовила я.

- Дав хабаря охоронцю,- все одно відповів він.- І доволі великий. У вас тут надійна охорона.

Я ледь стримала смішок. Недостатньо надійна. Дізнаюся хто-приб'ю. Не я, а Дарія звісно, але тим не менш. Сподіваюся, це той козел, що нагрубив мені, коли тягнув мене зі сцени, після того, як мене вдарило Омега.

- Мене цікавить ЩО ти тут робиш?- я теж схрестила руки на грудях і сперлася об стільницю.

- Чекаю на тебе,- промовив Майк.

Він підвівся і ступив на крок до мене.

- Нащо?- ні, я правда не розуміла.

Майк всміхнувся. Він не спускав з мене пильного погляду ні на секунду.

- Це вже не перука, так?

Я підхопила пальцями синє пасмо, що вибилося з коси під час бою, і почала накручувати його.

- Ага.

Про що ми взагалі говоримо? Про моє волосся?

Майк підступив ще на крок.

- Скажи, хоч щось з того, що я знаю про тебе, правда? Ти хоч колись не брехала мені, Мі..Адріано?

Я стисла зуби. Залишила в спокої пасмо і відштовхнулася від стільниці.

- Я- Міка,- впевнено промовляю. - Здається, я добре пояснила, що Адріани,- вимовляти своє колишнє ім'я було незвично і навіть трохи...неприємно,- немає. Тож забудь це ім'я.

Майку явно не сподобалася моя різкість.

- Вибач, просто не встигаю вгадувати коли ти не брешеш.

Я натягнуто всміхнулася.

Майк прошепотів якусь лайку собі під ніс. Чого б він не припхався, але говорити збирався точно не те, що збовкнув.

- То що тобі треба?- не витримала я.

От чого він приперся? Щоб погіршити мій стан? Нагадати про те, що я втюрилася в ідіота, який не заслуговував на мої почуття?

- Ти. Мені потрібна ти.

Його слова вразили мене. Я сковтнула і опустила очі вниз.

- Я розійшовся з Кароліною.

- Рада за вас. Точніше за неї,- відповіла я , дивлячись в підлогу.

Жах, що я несу?

Але Майк не образився. Він підійшов ближче до мене, майже впритул.

- Може почнемо все спочатку?- тихо промовив він.- Наше знайомство?

Він торкнувся кінчиками пальців моєї щоки і легким рухом, змусив поглянути йому в очі.

- Чому?- запитала я.- Чому ти хочеш цього?

Майк звів брови, здивований моїм питанням.

- В сенсі?

- Ти всім своїм видом показував, як я не подобаюсь тобі. Що...що якщо в тебе було якесь...,- було складно сформулювати свої думки, щоб не виглядати жалюгідною,- ...бажання до мене, то тобі воно було відразливим...

- Забудь про це,- різко обірвав мене Майк.- Я прошу вибачення за все, що наговорив тобі, і за те що зробив. Від самого початку, від самої першої зустрічі ти зайняла всі мої думки. Я хотів тебе, але не міг отримати, тож поводився як йолоп. Пробач мені.

Майк ніжно провів пальцями по моїй щоці і спустився до шиї.

Потім заправив пасмо волосся за вухо. Синє пасмо волосся...

- І що ж тобі подобається в мені?- з гіркотою запитала я.- Те що я Кіко?

Майк гучно видихнув. В нього заходили вилиці.

Він нахилився до мене, так що ледь не торкався своїм лобом мого.

- Мені подобається Кіко- найкращій боєць в реареслінгу і найвеселіша заводила в цьому виді спорту. Мені подобається Адріана- смілива і розумна дівчинка, яка кинула все і досягла нереальних успіхів в житті. Мені подобається Міка,- це ім'я він вимовив з особливою лагідністю,- чарівна, красива, яскрава, усміхнена, така, яка може дати прочухана навіть мені. Така, якої весь час хочеться торкатися...І.. - він недоговорив. Замість цього  подався вперед і поцілував мене.  Його теплі вуста ніжно торкнулися моїх. Я ж такою стриманістю наразі на володіла, тож притиснулася до нього міцніше і поглибила наш поцілунок, проникаючи своїм язиком йому в рот.

І, не дивлячись на жар, яким запалало все моє тіло, я ж стала і ініціатором розриву цього самого поцілунку.

Я відсторонилася і відразу відійшла на крок. На губах Майка залишився слід від моєї синьої помади. Це виглядало кумедно, та зараз було не до сміху.

- Вибач, що скажу це, Майку, але...ти козел,- не дуже гарно було казати йому таке, після того як він наговорив мені стільки приємного, але більше я не буду промовчувати про щось або стримувати свої справжні почуття і думки. Я обираю свій комфорт, свою безпеку і свою здорову психіку.

Майк вмить перемінився в обличчі.

- Серйозно,- впевнено продовжила я і повернулася до стільниці, щоб взяти воду. Треба було трохи промочити горло, щоб сказати все що я хотіла.- Ти грубий, злий, агресивний і нелюдимий. Так, маю визнати: сім'ю свою ти любиш і як старший брат ти хороший,- варто тільки згадати як він піклувався про Денні і переживав за Еллі, коли вони з Еріком пішли вночі на море. Він показував свою любов дивно, але тим не менш...