Глава 23

 Кароліна і Майк не розмовляли весь день. Вони навіть не сиділи поруч. Норман м'яко натякнув, щоб при гостях вони поводилися нормально і не відставав від них , поки обидва не погодилися. Ми з Денні були в нормальних стосунках. Іноді я ловила їх з Кароліною на тому як вони переглядаються. І чому я раніше не помічала подібного? Невже вони закохані один в одного? Хоча не віриться, що Денні міг закохатися.

Майк ні з ким не розмовляв. Кілька разів Еллі намагалася вивести його на розмову, але він уперто її ігнорував. Маргарет відчувала напружену обстановку, але ніхто нічого не відповідав на її навідні питання.

  Гості мали прибути о четвертій. За дві години ми з Еллі засіли в її кімнаті і почали наряджатися. Кароліна не захотіла долучитися. Соромно, але я зраділа цьому. Бо не змогла б знаходитися наодинці із дівчиною, з хлопцем якої я переспала. Так-так, тепер я відчувала сором!

Еллі запропонувала плойку і я вирішила укласти своє пряме волосся у м'які хвилі. Моє волосся, що від природи було дуже кучерявим, через постійні фарбування в блонд і синій колір, а також через постійні термообробки майже повністю втратили структуру. Зараз воно було ледь хвилястим, майже прямим. Мені подобалося і так, але іноді все ж хотілося їх закрутити.

  Я ж поділилася з Еллі своєю косметикою і вона весь час нахвалювала її. Якісна косметика була єдиною річчю, на якій я ніколи не економила.

Спочатку Еллі не говорила зі мною на якісь конкретні теми, але в решті не витримала.

- То ти не зустрічаєшся з Денні?

- Ні,- чесно відповіла я, проводячи щіточкою з тушшю по віям.

- А з Майком?

Рука сіпнулася. Я ледь в око не встромила собі цю щіточку.

- Ні.

- Але ж ви переспали?

Кліпаю оком і щіточку з туші врізається мені у повіко. В цілях безпеки прибраю подалі, доки Еллі не перестане шокувати своїми питаннями.

- Так. Вибач.

Еллі мотнула головою на моє вибачення.

- Він тобі подобається?

Я ковтнула слину аби промочити пересохле горло.

- Вибач, але я не хочу говорити про це.

Еллі кивнула і зазирнула в дзеркало, щоб нафарбувати губи.

 - Ти не будеш зустрічатися з ним?

- З ким?

- Будь з ким.

Я істерично хихитнула. Нічого таку я собі репутацію заробила...

- Ні.

- Ти ще колись приїдеш до нас?- вона простягнула мені помаду.

Я похмуро посміхнулася.

- Сумніваюся.

- Може підпишимося один на одну в інстаграм? В тебе є сторінка?

В грудях розпливлося приємне відчуття. Вона хотіла дружити зі мною.

- Акаунту не має.

- А в фейсбуці?

Я похитала головою.

У мене був акаунт і там і там, але для Кіко, а не для мене. В інстаграм у мене було майже півтора мільйона підписників, у фейсбуці- вісімсот тисяч. Та ті сторінки по більшій частині вела не я, а менеджери.

Еллі спохмурніла. Вона подумала, що я просто її бортую.

 - Але я можу створити профіль,- сказала я.- В інстаграм. Не буду викладати фото чи щось таке...але переписуватися ми зможемо.

У Еллі розквітла посмішка. Не довго думаючи, вона кинулася до мене і обійняла. Я радо їй відповіла.

- Ну , добре. Вже треба поспішати, а то запізнимося на цю мега важливу вечерю.

Еллі кивнула і відсторонилася. Вона почала вдягати сережки у вигляді метеликів мугикаючи якусь мелодію.

  Я вдягла нову червону мінісукню з оголеною спиною, нові босоніжки і позичила у Еллі золотий браслет. Ну, я не хотіла, та вона настояла. " Не вдягти з червоною сукнею золоту прикрасу - це злочин!"- сказала вона, натягуючи мені на зап'ясток золотий ланцюжок. І я погодилася.

Еллі сказала, що повинна ще знайти Еріка, який проводив час із Денні десь надворі і пішла першою. Я ще раз поглянула на себе в дзеркало і  посміхнулася відображенню. Красиво. Виглядаю красиво. Але тут не має карманів і сумочка, що я носила на поясі сюди не пасуватиме. Що ж. Мій телефон і гроші будуть зовсім поруч. Тож сьогодні піду так. Від цієї думки я відчувала якесь захоплення. Піти десь без документів , грошей і телефону у мене викликало навіть більше адреналіну, ніж бій в реареслінгу.

 Я вийшла з кімнати Еллі і в коридорі відразу зіштовхнулася з Майком. Не в прямому сенсі. Ми скоріше зіштовхнулися поглядами. Він сидів на підвіконні в чорному смокінгу і білій сорочці. Через спеку він зняв піджак і тримав його у руці. Чорне волосся , вкладене у зачіску, красиво спадало йому на лоб. Навіть за кілька метрів я відчувала лимонний аромат від нього.

Візьми себе в руки , Міко!

Переставши витріщатися на Майка, я помітила, що він, власне, теж на мене витріщався. Причому доволі відверто.

- Можеш сфоткати,- зверхньо промовляю.

Майк різко відвів погляд.

- Захочу глянути фото де ти напівоголена, просто введу в інтернеті.

Після цих слів він відразу запустив пальці в своє волосся, псуючи зачіску, і відвернувся до вікна.

Я стисла губи.

Він натякав на Кіко. На мене в образі Кіко. В інтернеті було повно моїх фото.

Я оглянулася по боках, перевіряючи чи не почув хто. На щастя, нікого не було.

Виродок. Я вже не мала відповідного компромату, тож Майк знову мав певну владу наді мною.

Ой, та нехай вдавиться цим знанням, дістав вже.

Я впевненою ходою пройшла повз нього і почала спускатися гвинтовими сходами вниз. На високих підборах було  не дуже безпечно, а , враховуючи, що ношу я їх вкрай рідко, то взагалі небезпечно. Тож я йшла повільно, уважно дивлячись під ноги.

Крок, ще один крок.

Внизу, з коридору, почулися голоси Нормана і Маргарет. Невже гості вже приїхали? Трохи зарано.

Крок, ще крок.

-...гарний дім. Дасте телефон вашого дизайнеру?

Я різко зупинилася. Ліва нога зависла в повітрі над наступною сходинкою. Я трималася правою рукою за перила, стискаючи їх сильніше , ніж треба.