Глава 17

Адріана 15 років

  Рік пройшов прекрасно. Я поступила в випускний клас, знайшла собі хлопця- одного з гравців шкільної футбольної команди, обрала коледж, в який хочу поступити і недавно почала освоювати великий теніс.

  Я стояла перед дзеркалом, насолоджуючись своїм виглядом. На сьогоднішній день народження Елейн найняла для мене професійного візажиста. Макіяж був не дуже яскравим, але зробив моє обличчя більш виразним: губи виглядали пухкішими, зелені очі особливо блищали , підкреслені блискучими тінями і коричневим олівцем. Моє каштанове волосся, що зазвичай лежало неконтрольованою кучерявою копною, уклали красивими акуратними хвилями. Золота блискуча сукня облягала кожен вигин мого тіла. Спочатку вона здалася дещо короткою, але уявивши як сподобається Крістіану- моєму хлопцю, я її купила. Босоніжки на високих тонких підборах робили мої довгі ноги ще стрункішими і красивішими.

Загалом вигляд я мала приголомшливий. Просто вау!

Сьогоднішня вечірка була глобальнішою, ніж попередня. Друзів стало більше і тепер стіл накрили в домі. Грала музика, звучали тости і сміх гостей. Я отримала купу компліментів від подруг , свого хлопця і рідних.

  Елейн і батько привітали мене, а потім поїхали на якийсь захід, даючи мені більше вільного простору, щоб я могла спокійно провести цей день із друзями. Габріель привітав мене з самого ранку і потім зник на весь день. Його , звісно ж, було запрошено на вечірку. Я знала, що він не прийде, але по етикету запросити на свято в його власному домі було необхідно.

  Вечірка була у самому розпалі , коли Габріель повернувся додому. Я б його і не помітила, якби не увійшла на кухню, за тацею із тістечками.

- О, привіт,- посміхнулася я.

Габріель був у костюмі. Верхній ґудзик розстібнутий, краватка послаблена, а волосся трохи вибилося з ідеальної зачіски. Його щоки були трохи розчервонілими і він тримав в руці стакан наповнений янтарною рідиною. Габріель випивав. Він мені не відповів, а лише уважно оглянув.

- Може тобі щось принести зі столу поїсти чи все ж таки доєднаєшся до нас? - запропонувала я, накладаючи тістечка на тацю.

Габріель не відривав від мене погляду, який повільно спустився на оголені ноги. Я нечасто бачила його нетверезим, але він все ж таки теж молодий хлопець, який любив повеселитися із своїми друзями.

- Маєш чудовий вигляд,- промовив нарешті він.

Я широко посміхнулася.

- Дякую. То що скажеш?

Він одним ковтком допив віскі. Ще раз кинув погляд на мої ноги і кивнув.

- Чому б ні.

Він відірвався від стільниці, на яку спирався і вихопив у мене з рук тацю.

- Дякую,- лише встигла сказати я, приємно вражена його жестом, а він вже впевнено пішов у юрбу народу.

Потім Габріель зник з мого поля зору. Варто було красивому багатому хлопцю з'явитися, як всі вільні дівчата влаштовували на нього полювання.

Я ж приділила тепер всю увагу Крістіану. Ми танцювали, багато сміялися, і знов танцювали. Лише нещодавно ми вперше поцілувалися. І сьогодні мені хотілося повторити цей приємний досвід.

  Сміючись, я потягнула Крістіана з будинку на терасу.

Надворі вже стояла тепла ніч.

Крістіан поклав руки мені на поперек і повернув обличчям до себе. Бажання торкнутися його вуст своїми іскрило в моїх грудях. Пальці рук поколювали і трохи тремтіли. Це був мій перший хлопець, я була недосвідчена у цих справах. І Крістіан попався мені неймовірно турботливим. Він не поспішав і давав мені час самій задавати темп розвитку в наших стосунках. Я обійняла його за шию.

- Ти сьогодні особливо прекрасна,- прошепотів Крістіан. І потім швидко додав:- Ти і кожного дня прекрасна, але ця сукня...хоча ти і в мішку будеш прекрасною...

Я розсміялася. Він теж. Схоже, Крістіан теж переживав. Подавшись вперед, торкаюся своїми губами до його. Було достатньо легкого дотику з мого боку і це дало дозвіл Крістіану. Він притиснув мене сильніше до себе і міцніше припав до моїх вуст, торкаючись їх язиком.

 Напористе кахикання змусило мене різко відсахнутися, та Крістіан не дав відступити від себе, продовжуючи обіймати.

На терасі стояв Габріель з черговим стаканом віскі у руці.

- Облиш її,- сказав він, дивлячись на Крістіана.

Я тим часом відсторонилася.

- Все нормально, Габріель,- я посміхнулася.- Це мій хлопець.

Ми з Крістіаном взялися за руки.

- Я знаю,- відповів він.- І твоєму хлопцю вже час додому.

- Гей, чувак, а не пішов би ти?- Крістіан хотів зробити крок у перед, та я його стримала.

Щоб там не було, а романтичний настрій зник. І Габріель тут був за старшого, коли не було батьків, сперечатися з ним не хотілося.

Я поговорила з Крістіаном, відвівши його в бік, і поцілувала в щоку на прощання. Він був дещо засмучений, але теж обійняв мене і пообіцяв подзвонити, як приїде додому ,щоб ми перед сном потеревенили.

  Габріель чекав мене, доки Крістіан не пішов, він увійшов в будинок разом зі мною.

Я думала, що тепер він піде до себе, але ж ні. Він підійшов до колонок і вимкнув музику. Всі, хто танцював, різко зупинилися. Розмови теж стихли.

Габріель кілька разів хлопнув долонями, привертаючи увагу присутніх.

- Все народ. Вечірка підійшла кінцю, всі на вихід.

У заперечення почулося протяжне "у-у-у", але Габріелю було байдуже. Через п'ятнадцять хвилин будинок спорожнів. Я пройшлася , щоб позбирати деякий мотлох- завтра зранку буде прибиральниця, але не хочу, аби батько з Елейн спотикалися через сміття, коли повернуться.

- Завтра для цього прийде спеціально найнята людина, облиш,- почулося від Габріеля.

Він сьогодні піде спати чи ні?