Глава 16

На ранок я вже була зібрана і вдягнута. Йти без прощання і думати не мала права, тож терпляче, чекала на повернення Денні, сидячи на стільці і гортаючи сайт готелів в місті, в пошуках вільного номеру. Поки успіхів не було.

  Денні увійшов в кімнату раніше, ніж я сподівалася. З усміхненим і заспаним обличчям. Я навіть замилувалася його розпатланою білявою шевелюрою і зім'ятою футболкою. В домашніх обставинах люди ще більш привабливі, ніж при параді.

  Але посмішка повільно сповзла з обличчя Денні тільки-но він угледів мене в зборі і мою єдину сумку з речами біля ніг. Я намагалася максимально м'яко пояснити, що ,нажаль, вже маю їхати, і при цьому не називаючи конкретну причину. Але Денні мій м'який тон не допоміг і він спалахнув.

 - Це Майк тебе довів так?!- він сидів поруч, але тепер підірвався на ноги.- Я зараз же вмажу йому, якщо він дістав тебе!

- Ні, Денні. Заспокойся,- я стала напроти нього.

Він ухопив руками мої плечі.

- Міко, ти не розумієш. За цей вікенд ще ні разу- ні разу! батьки не докорили мене хоч у чомусь. Ти їм сподобалася. Це все завдяки тобі. А Майк довів тебе і хоче забрати у мене це.

 Денні не розумів як саме його брат довів мене. Але все одно попадав влучно у ціль.

- Хочеш я все ж заплачу тобі? Чи може тобі щось потрібно?- Він потер долонями обличчя. І вже спокійніше прошепотів:- будь ласка, не кидай мене.

І поглянув на мене поглядом кота із «Шрека». Його зіниці прямо неприродньо розширилися.

Мені стало його шкода. Бо Майк і справді як спеціально псує все Денні. Почав знущатися наді мною від самого початку, а вчора взагалі перейшов усі кордони. І не тільки тим , що якби переспав із дівчиною брата, а тим, що задів особисто мене.

І я хочу кинути цю біляву милаху через брата козла?

Я зітхнула.

- Добре, я залишаюся.

Денні просяяв.

- Але,- я зупинила його пальцем піднятим у гору, коли він вже поліз обійматися,- дещо пообіцяй мені.

- Все що завгодно,- широко посміхнувся він.

Я теж посміхнулася, бо Денні не уявляв на що погоджується.

 - Ти протягом цих півтори тижня, що я тут, повинен кожен день читати одну книгу.

Денні здивовано звів брови. Чи то здивовано чи то з відразою.

- Яку ще книгу.

- Книгу про шкоду наркотиків і як позбавитися залежності.

Дарія змушувала всіх у таборі читати це кожен рік. На

вечірках і прийомах реареслерів теж часто фігурувала усіляка "заборонка", а компанії потрібні тверезі і здорові бійці. Тож, окрім постійних перевірок крові на допінг чи наркотики, для профілактики нас змушували це читати.

Денні скривився.

- Я не залежний. Мені це не потрібно.

- Це мої умови. Ти читаєш- я залишаюся.

Денні закотив очі і на кілька секунд замислився.

Не має гарантій, що книга подіє, але там дуже докладно розповідалося про наслідки. І...я мала щось зробити. Просто хотілося допомогти цьому чарівному хлопцю не ступити на слизьку доріжку.

- Може все ж так гроші?- запитав Денні.

Я похитала головою, ледь стримуючи сміх. Нещасний багатий хлопчик. Він ,певно, взагалі до цього жодної книги не прочитав.

- Добре,- видавив він.

І тепер я вже сама полізла до нього з обіймами.

- Шкода, звісно,- промовив Денні мені на вухо,- що пошта до нас довго йде. Зараз замовлю книгу, а доїде вона днів за п'ять…

- Вона у мене є в електронному форматі,- "обрадувала " я його. Тепер на вухо він мені розчаровано застогнав. І вже зараз, я не стримала сміх.

  Те, що тепер і я знала таємницю Майка, розв'язало мені руки. Якщо він хоча б слово скаже за реареслінг, його стосункам із Кароліною кінець. І я активно почала користуватися цією свободою.

Майк ігнорував мене весь день. На сніданок в їдальню я увійшла з високо піднятою головою і посмішкою на вустах. Щоб в цього мудака і думки не з'явилося, що він образив мене. Але це було дарма- Майк і не дивився у мій бік. Просто ігнорував мою присутність.

Щодо Кароліни...Я дивилася на цю неймовірно привабливу дівчину , сидячи за столом на сніданку і...не відчувала нічого. Не відчувала сорому перед нею. Але соромилася, за те що не відчувала цей сором. Якийсь жах. Кароліна здивовано підняла брови , піймавши мій пильний погляд і я швидко потупилася у тарілку. Може я не відчувала себе кепсько, через це , бо почувалася ще гірше через інше? Розбиратися у власних почуттях не було моєю сильною стороною! Якщо після цього вікенду мені знадобиться психолог, то нехай його оплачує Денні!

  За цілий день Майк навіть не підштрикнув мене ніяк. О, а як так цього чекала! Злість на нього знову виростала, як тільки він з'являвся в полі зору, хоч я і намагалася не дивитися на нього.

  Майк, коли поруч не було його батьків, усім тріпав нерви. Не так як мені, але на Еріка з Денні теж непогано насідав. Біля басейну він зненацька згадав, що позаминулої ночі Еллі і Еріка не було у спальні. І йому терміново знадобилася ця інформація. Після короткої розмови виявилося ,що ці двоє пішли скупнутися у морі. Вночі. Нікого не попередивши. Не дуже вдала ідея, але вони обидва дорослі люди, тож самі вирішать , що їм робити.

- А якщо б щось сталося, Еллі?!- гарчав Майк , стоячи над нею і Еріком, що лежали на лежаках.

Еллі, варто визнати, було дуже терплячою і спокійною. Вона відповідала брату, не знімаючи сонячних окуляр, і дивлячись кудись крізь нього.

- Зі мною був Ерік. Із ним я в безпеці.

- Ерік?!-  Не вгавав цей йолоп.- Цей твій Ерік себе захистити не зможе...

Бідний Ерік зблід. Не дивно, двохметровий Майк зі своїми біцепсами виглядав погрозливо. І Ерік терпів довго, але на пряму образу вже мав вступити в перепалку , як чоловік. Але тільки він відкрив рота, в розмову вступила я.