Глава 14

 Майк не говорив зі мною весь шлях до будинку Джейка.

Навіть коли припаркувався на газоні і вийшов з машини нічого не сказав. Я не знала чекати чи йти за ним, але вирішила все ж таки йти.

Майк крокував так швидко, що я із своїми довгими ногами ледь поспівала за ним.

Ми так само мовчки без стуку увійшли в дім. Масивні металеві двері виявилися незачиненими. Десь на горі грала музика, туди ми і направилися.

  За столом сиділи, чи скоріше правильно сказати : лежали , люди. Дівчата і хлопці переважно молодого віку лежали один на одному на диванчиках, що оточували великий стіл. На ньому стояли порожні і напівпорожні пляшки енергетиків. І пусті прозорі маленькі пакетики відразу кинулись в очі. Саме з такого Джейк тоді дістав ту таблетку, що всучив мені.

Серед цих людей, які лежали у відрубі Джейка не знайшлося. А от блондинисту шевелюру одного йолопа було помітно здалеку.

Ми з Майком одночасно кинулися до Денні. Я відразу почала бити його по щоках, але це нічого не дало- він лише помугикав щось незрозуміле, але до тями не прийшов. Майк відсторонив мене і, закинувши руку Денні собі на плече, почав його витягати. Скляні пляшки падали на підлогу, коли неконтрольоване тіло Денні тягли через стіл.

Я підскочила і підхопила його з іншого боку.

- Відійди, Міко. Тобі ж важко!

Я заперечно мотнула головою на слова Майка.

- На тренування я і не таке піднімаю.

Він на мить задумався, а потім усвідомив про що я. Схоже, він ще не змірився з думкою, що я реареслерша.

Ми виволокли Денні на вулицю і там поклали на газон.

- Що йому дали?- запитала я.

Майк лише потиснув плечами.

Він сів навколішки перед Денні і одною рукою підняв його голову.

- Що ти..?- хотіла запитати я, але потім і сама все побачила.

  Він засунув Денні в рот два пальці, викликаючи у нього блювотний рефлекс. За кілька секунд той справді виблював і відразу прийшов до тями. Звісно, він ще не розумів, що відбувається, але хоча б вже був при свідомості.

Майк відправив відвести Денні до машини, а сам пішов назад до будинку.

- Чекайте в машині,- лише скомандував він.

Я слухняно діяла за його вказівками: допомогла Денні дійти до машини, вклала його на заднє сидіння, а сама зайняла переднє. Увімкнула радіо і почала чекати.

Приблизно за десять хвилин з дому вивалила юрба людей. З них виділявся Майк- найвищий і широкоплечий. В очі кинувся і Джейк у яскравій неоновій куртці насичено зеленого кольору.

Майк і Джейк лаялися, а чоловіки навколо мовчки спостерігати. Мені було байдуже про що вони теревенять, я й так приблизно здогадувалася. Певно, Майк наїжджає на Джейка, що той продає таблетки Денні.

  Та байдуже було рівно до того моменти, поки Джейк не ткнув в плече Майка пальцем, а той у відповідь не врізав йому в обличчя.

Я відчинила вікно.

- Я попереджав ,- гаркнув Майк.- Це тобі за брата.

Джейк тримав руку на забитому носі і брудно вилаявся.

 - Це ти дарма,- сказав він і кинувся на Майка, повалюючи його на землю.

Я вискочила з машини, не віддаючи відлік своїм діям, і підбігла до них. Розштовхала хлопців, щоб краще бачити Майка . На мене уваги ніхто не звернув- всіх в першу чергу цікавила бійка.

 Майку ж допомога була не потрібна , він перевалив Джейка і вдарив його по обличчю знову.

- А це, за те, що насильно суєш свої таблетки дівчатам! - крикнув він і вдарив ще раз.

Після цього кілька хлопців вже не витримали- схопили Майка та відтягли від Джейка.

Вони ще перекинулися лайкою, і вже потім той помітив мене.

- Ходімо вже,- зло кинув він.- Чого ти вийшла?

Ми удвох пішли до машини.

Його футболка була зім'ята і забруднена землею. У волоссі стирчала травинка, а на плечі з'явилася подряпина, з якої текла тонка цівка крові.

Додому ми доїхали у цілковитій, вже в принципі звичній, тиші. Вже заглушивши мотор, Майк сказав:

- Краще, якщо ніхто з сім'ї не дізнається про це.

Я кивнула.

Денні нарешті очухався і поплентався в свою кімнату вже самостійно. Я ж залишилася з Майком, щоб упевнитися, що з ним все нормально. Ну і зробити затяжку з його цигарки.

 Ми сиділи на лежаках перед басейном і по черзі затягувалися.

- Болить?- запитала я, і торкнулася шкіри під ранкою на його плечі.

Майк різко смикнувся.

- Коли ти туди тикаєш пальцем, то болить!

Я зробила ще одну затяжку і віддала цигарку йому.

- Зачекай, в мене є аптечка.

Я підвелася.

- Не треба,- сказав він роздратовано,- і так пройде.

Я хитнула головою і швидко збігала в кімнату.

 Аптечка- це, звісно, гучно сказано. Це була скоріше маленька косметичка з пластирем, бинтом, антисептичними серветками і ще одним засобом в ній.

Повернувшись до Майка, що все ж таки дочекався мене, я присіла поруч з ним на лежак.

- Дякую, але не треба,- не вгавав він.

Я дістала серветки.

- Та замовкни вже.

Протираю шкіру навколо рани і потім пшикаю засобом для загоєння.

- Що це?

- Це секрет,- я кілька разів підняла брови, щоб розбавити ситуацію.

Судячи з кислої мини Майка, він веселощів не розділяв.

Не стримаюсь, щоб цокнути язиком, перш, ніж сказати:

- Це настій на травах. Дуже гарна штука.

Майк підозріло поглянув на прозорий флакон з темно-коричневою рідиною всередині.

- Секрети реареслерш?- запитав він.

- Ні, секрети моєї подруги. Вона виросла в селі, її батьки знаються на травах.

І я дуже рада, що Мая поділилася зі мною рецептом цього скарбу.

- Дякую,- видавив з себе Майк, коли я закінчила.

- Будь ласка. Все, я спати.

Я підвелася.

- В чому ти це вдягнута?- Майк сфокусував зір на моїх шортах.- Це що...піжама?