Глава 9

Варто було згадати лихо, як воно тут як тут. Я маю на увазі згадку про роботу.

Вже пізно ввечері я взяла в руки телефон. Три пропущених від Маї. І з десяток пропущених від Дарії.

Ну що їй то хоч треба?

Першій я перетелефонувала Маї, але слухавку вона не взяла, тож нічого не залишалося як подзвонити Дарії. З кожним гудком я накручувала себе все більше. Що там могло статися?

 - Ну нарешті! Де тебе носило?- роздався у слухавці жвавий голос моєї тренерки, наставниці, менеджера і боса в одному лику.

- Привіт. Просто була без телефону цілий день.

- Воу! Значить твоя відпустка проходить чудово.

Денні вийшов з душу загорнений в рушник. Я не відриваючи телефон від вуха, відкрила скляні дверці і вийшла на балкон, відразу зачинивши їх за собою.

- Так, але ти, схоже, хочеш зірвати мої веселощі.

Дарія ніколи не дзвонила просто так. Для цього вона була занадто зайнятою людиною.

- Так, зайчику, ти здогадалася. Завтра ти потрібна мені на стердауні.

- Що-о-о? Та ти мабуть жартуєш.

Стердаун- так звана "битва поглядів" бійців перед боєм. І цей клятий захід зазвичай відбувався на початку вересня.

- Я не встигну доїхати, бо за містом зараз. Та й треба попереджати заздалегідь. А що там взагалі сталося?- мене трохи понесло і я зірвалася на Дарію. Та присікала це діло, зазвичай, на корені.

- Обороти збав,- жорстко промовила вона. І потім відразу пом'якшала,- це було навіть для мене неочікувано. І ти сама не брала слухавку цілий день.

Я відразу здулася і впала у крісло, що стояло на балконі. Дивлячись вгору на розсип зірок, я зробила останню спробу " злитися".

- Ну нічого ж не станеться, якщо я пропущу?

- Звісно станеться!- заревіла Дарія так, що  довелося відсторонити телефон від вуха, щоб на оглухнути.- В тебе у цьому році фінал, ти забула?

Бляха. Ну звісно.

- Добре. О котрій я повинна бути?

- О дванадцятій. На новій арені. Ми займаємо кімнату номер шістнадцять.

- Окей,- зітхнула я.

- Ну ж бо Мікаелло!- Дарія знов стала душкою.- Мені потрібна моя Кіко. Мій веселий зайчик. Так що облиш свої зітхання і тягни сюди свою дупу абсолютно веселою.

Після цього вона змусила мене сказати "добре" вісім разів, доки це не прозвучало достатньо весело і гучно для неї. І потім кинула слухавку.

Ось і все. Канікули підходять до кінця. Сподіваюся, що після стердауну нам дадуть погуляти , останні два з половиною тижні. А зараз варто згадати хто я.

 Я- професійний боєць не так давно створеного спорту: реареслінг. Як не складно здогадатися, це діло було пов'язано з реслінгом. Той самий спорт, де учасники влаштовують ціле шоу , окрім самого бою вдягнуті в яскраві образи. Реареслінг- це новий напрямок реслінгу, тільки з одною важливою відмінністю: результат був не відомим, бій був справжнім. Якщо ви не знали, в реслінгу заздалегідь відомий переможець і більшість ударів і падінь- це відрепетирувані трюки. В реареслінгу все було по справжньому. Два бійця виходили в цікавих образах, влаштовували шоу, а потім по- справжньому починали колошматити один одного. Ця маленька деталь дала можливість заробляти ТАКІ гроші на ставках, що навіть думати було страшно.

 В жіночому реареслінгу яскравий образ мав набагато більше значення, ніж у чоловічих. Якщо у дру́гих фанати орієнтувалися на розміри мускулів бійців, обираючи на кого ставити, то у нас на більш привабливу зовнішність. Звісно, ті хто ставив по-крупному на таке вже не велися і обирали більш вправнішу дівчину, але на простому люду спрацьовувало на «ура». Тож зовнішні фактори були дуже важливі для компаній. Менеджером моєї компанії була Дарія. Саме вона придумала мені образ Кіко і нарікла цим ім'ям на просторах рингу. Кіко- це кролик з мультфільму «Вінкс», який був особистою тваринкою Блум- милою рудої феїчки. Дарії здалося смішним, що в найпершому бою, коли я ще не вміла битися, я використовувала свої які-неякі навички з легкої атлетики. Більшу частину бою я просто "скакала" по рингу, ухиляючись від ударів.

 Дарія підібрала мене , можна сказати з вулиці, коли гроші , які я прихопила з собою при втечі з дому закінчувалися. Тож я погодилася на всю її волю, бо схопилася за цю пропозицію як рятувальний круг.

Образ блакитного кролика створили відповідним кольором. Моє волосся фарбували в темно- блакитний, вдягали мені маленькі вушка, які завжди злітали під час бою, як їх не намагалися закріпити, а ззаду на непристойно короткі шорти чіпляли маленький пухнастий хвостик. Так, реареслінг далеко не той вид спорту на який батьки радісно відправлять своїх дочок.

В результаті після трьох місяців виснажливих тренувань я вже вийшла на свій перший бій. З мого боку все було трохи незграбно і складно, але я перемогла. Це неперевершене почуття перемоги стало моєю залежністю...

І от я тут. Позаду чотири сезони і ось цьогорічний- п'ятий стане для мене найприбутковіший і найнебезпечніший. З рекордною кількістю виграних боїв, серед учасників нашої компанії, я вийшла у фінал. Цього року моїми противниками будуть переважно відбиті і навіжені дівахи, в яких я буду намагатися відібрати нажиті титули.

Дарія була від цього в більшому захваті, ніж я. Звісно, це дуже прибутково і я отримую велику пошану, але дійти до таких верхів в мої плани не входило. Мені подобалося перемагати, але тільки закінчиться мій контракт, що був заключений особисто і з Дарією і компанією, я планую покінчити з реареслінгом і почати нормальне життя. Страшно думати, що скаже Дарія і як відреагує компанія. Про це я ще не говорила навіть Маї. Тож цей рік я відчайдушно відпрацюю для них...на останок.

Завтра я буду вчасно. І відіграю стердаун на максимум.

 Заведений на шосту тридцять ранку будильник виявився непотрібним- я прокинулася за годину до нього. Легка тривога, яка з'являлася зазвичай перед боями, не дала спати далі. Тож на наступні сорок хвилин я зайняла ванну кімнату. Набрала ванну, обмазалася всіма засобами, хоча їх аромат не зійшов ще з учора, ті баночки , що не використовувала, просто відкривала і нюхала. Насолодилася м'якістю рушників, що були складені ідеальними стопками у шафці. Поклацала кнопки збоку над дзеркалом, пробуючи різні підсвітки. Мені подобався цей дім. І ці люди ( майже всі). Хотілося запам'ятати дрібниці перед тим як поїду звідси. Бо, можливо, я більше ніколи сюди не повернуся.