Глава 6

 Яхта. У них була клята яхта. І не просто невеличкий човник з парусом. А доволі велика махіна, яка мала таку саму велику каюту на дві кімнати і простору палубу, щоб там вільно поміщалися лежаки і столик зі стільцями. Окрема зоною для засмаги було місце на даху над каютою. Саме там я і влаштувалася. Мій білий купальник був в тон яскравим парусам, тож якщо не придивлятися , мене можна було і не помітити. Я була тут на самоті, доки інші займалися своїми справами у низу. Я розкинула ноги і руки, насолоджуючись тим як сонячне проміння пестить шкіру. Обличчя довелося прикрити кепкою, бо я втомилася весь час мружити очі.

- Міко, спускайся на обід.

Море, сонце, яхта і обід. Я в раю?

На палубі вже стояв стіл з накритими стравами. Сьогодні нас балували морепродуктами, фруктами і холодним лимонадом.

- Ти в порядку, мила?- поруч зі мною на стілець сіла Маргарет.

Певно, її збентежив мій занадто розслаблений вигляд.

- Я дуже в порядку,- весело промовила я.

Маргарет була чарівною, тож я почувалася з нею в повному комфорті.

- Ваша яхта просто супер,- сказала я жінці. - І їжа у вас смачна. Ви взагалі великі молодці, що так гарно облаштували своє життя.

За стіл сіла Еллі з Еріком. Інші чоловіки порпалися зі своїми вудочками. Ні, страви з риби були взяті вже приготовлені кухарем з дому.

 Рибалка - була улюбленим хобі Нормана. До якого він намагався привчити і своїх синів, які особливого інтересу не проявляли. Але, варто визнати , і не відмовлялися , щоб підтримати батька.

Майк поки що жодного разу не пригадав мені той ранковий інцедент. Він взагалі ігнорував мою присутність, чому я була дуже рада.

  Після обіду і короткого перепочинку на лежаках, Денні пригадав якусь тарзанку. Еллі відразу ожила і почала підтримувати ідею, кажучи щось про справжні веселощі. Через п'ятнадцять хвилин підготовки Денні вже "літав" на тій самій тарзанці. Насправді, дерев’яна палиця прикріплена мотузкою до якоїсь верхньої палки парусів виконувала дещо іншу функцію, ніж звичайна тарзанка: треба було триматися і летіти над водою, тримаючись, доки яхта на довільній швидкості розсікала море. Денні по-різному крутився на мотузці, виконуючи щось на кшталт трюків на турніку і під кінець стрибнув у воду. Довелося гальмувати і повертатися за ним.

 Наступною була Еллі. Вона радісно кричала і підначувала батька пришвидшитися.

  Кароліна відмовилася, тому наступним був Майк, потім Ерік. З кожною хвилиною мені все більше хотілося на атракціон, але проситися не стала. Нехай спочатку члени сім'ї розважаються.

Нарешті дійшла моя черга, Норман поцікавився чи не хотіла б і я спробувати. Вони ще й запитують!

 Морське повітря било в обличчя, тіло відчувало насолоду польоту, а пальці ніг занурювалися у воду, розсікаючи морську гладь- це було не перевершено. Це був той самий момент в якому хотілося залишитися наподовше. Момент, який хотілося запам'ятати назавжди.

Норман, бачачи мою впевненість, пришвидшився. Бризки з-під яхти вдарили в моє обличчя. Хотілося закричати, як Еллі, але побоялася виглядати недоречно. Та це анітрохи не погіршило кайфу цього моменту.

  Захопившись, я захотіла зробити якийсь трюк, як Денні. Я зачепилася згином колін за тарзанку і відпустила руки, звисаючи головою вниз.

Що якщо дістати руками до води? Для цього довелося змінити положення. Тепер і трималася за палицю згином п'яти однієї ноги і зігнутими вверх пальцями іншої- як та мавпа на пальмі. Було не дуже зручно- тверде дерево ручки тарзанки боляче впилося в шкіру ніг, але діставши пальцями рук до води, я відчула неймовірне, прямо таки дитяче захоплення.

Кататися так було справді важко, тож після хвилин п'яти я знов перехопилася на руки і помахала, щоб зупинили. Денні перехилився через борт, щоб допомогти мені. Він обхопив мене, взявши на руки.

- Ти неймовірна,- широко посміхнувся він мені, все ще тримаючи.

- Дякую, але постав мене!

Коли мої ноги торкнулися твердої поверхні дерев'яної палуби, в голові трохи запоморочилося. Я обійняла Денні, щоб мене не так сильно колихало. Хлопець не відставав і відразу поклав руку мені на талію.

- Де ти цьому навчилася?!- першою закричала Еллі.

І тут до мене дійшло , що я трохи перебільшила із трюками. Вся сім'я з захопленням, а дехто з недовірливим подивом, витріщалися на мене.

- Трохи займалася гімнастикою в дитинстві,- відповідаю. Це було правдою. І це друга причина по якій я досягла деякого успіху у своїй роботі.

- Міко,- до мене підійшла Маргарет. Вона взяла мене під лікоть і поглянула на мене з чимось схожим на тривогу.- Ми ж про тебе зовсім нічого не знаємо...Ти пробачиш нам цю бестактність?

Схоже, Маргарет справді стало ніяково, що за три дні знайомства з дівчиною їх сина вони жодного разу не поцікавилися моїм життям. Особисто мене це більше, ніж влаштовувало.

Ми знову сіли за стіл, причому до нас як по команді приєдналися Норман з Майком, яких до цього моменту взагалі ніякі розмови не цікавили. Неначе вони тільки зараз вперше помітили мене як особистість, а не чергову дівчину Денні. Не добре. Треба краще контролювати свої пориви повикобенюватися.

 Перше , що цікавило Маргарет, як і очікувалося, були мої батьки і сім'я, а також звідки я.

Раніше, як тільки я починала своє життя- життя нової мене, то говорила, що виросла в притулку. Думала, що так простіше. Але зазвичай після цього люди починали жаліти мене і ставитися починали, так наче я все ще маленька дівчинка, якій не вистачає любові. Навчившись на своїх помилках, я стала говорити, що мої батьки живуть в іншому місті. Що я з ними не спілкуюся через розбіжності. Після цього я виглядала такою собі бунтаркою і не дуже гарною дочкою. Це було краще. Після цього пропадали зайві питання про сім'ю і не з'являлося бажання у людей одарювати мене непроханою, прямо нав'язливою добротою і турботою.