Глава 5

  Впевненість покинула мене, варто було зникнути з поля зору Майка. Туфлі різко стали незручними, плечі опустилися.

  Денні знайшовся доволі швидко , бо і сам вже мене шукав. На його обличчі майоріла приваблива посмішка, а щоки розчервонілися, певно, від випитого алкоголю.

- Де ти пропа..- його посмішка зникла, тільки-но він побачив мій вираз обличчя.- Що сталося?

Денні обійняв мене за плечі і нахилився ближче.

- Все нормально,- відповідаю.- Поїхали додому.

Я пішла уперед до його машини, скинувши його руку і навіть не чекаючи відповіді. Підбори вгрузали в мокру, тільки що политу оприскувачами, траву. Довелося зняти їх і йти босоніж.

- Та що з тобою ?- наздогнав мене Денні.

Хотілося відповісти " нормально", як я робила і завжди, але його щира турбота і пильний погляд карих очей змусив мене розговоритися. Я коротко , без зайвих деталей, розповіла про те, що сталося. Денні жодного разу не обірвав мене лише уважно слухав. Це тільки підштовхувало говорити далі.

  Ми сіли у машину і тоді мене взагалі накрило.

 - А знаєш, твій брат правий. Я весь час доставляю неприємності. Наче підштовхую людей на погані вчинки...Скажи,- я поглянула на Денні сльозними очима,- я схожа на жертву?

І без нього знаю, що так. Біла сукня враз здалася занадто короткою і я натягнула низ, щоб прикритися. Можливо не треба вдягати такі короткі речі? Чи посміхатися незнайомим людям?

Я дуже не гарно шмигнула носом і відвернулася до вікна.

- Годі, Міко,- ласкаво промовив Денні і , взявши за плечі, повернув мене до себе.

Він розпливався у мене перед очима через сльози. Я так давно не плакала, навіть відвикла...

- Послухай, - твердо заговорив Денні,- Джейк весь час до всіх чіпляється. Він нормальний..- побачивши мій вираз обличчя підправився,- не завжди. Особливо, коли справа стосується красивих жінок...Пробач, не варто було тебе там залишати.

Джейк - кабель гірший за мене, набагато.

- Не може бути,- крізь сльози прорвався легкий смішок.

Денні теж заусміхався.

- Так. Справа не в тобі, а в тому що ти новенька. І відмовила йому. Зі всіма іншими  на вечірці він скоріше за все вже...був.

Сльозопад зупинився і я витерла тильною стороною долоні очі. На шкірі залишилися сліди від туші, що розтеклася. Жах...

- А щодо Майка, ми ж ще вчора обсудили , що він козел.

 - Але ж ти сам сказав, що раніше він ні на кого так не зривався, як на мене.

Денні закотив очі.

- Та забий ти на цього придурка.

Я гмикнула.

- Що?

- Він теж назвав тебе так тільки що.

- Цей придурок назвав придурком МЕНЕ?- жартівливо обурився Денні.

Тепер вже я розсміялася від душі.

- Ось так і треба. Веселися,- він поклав руку мені на коліно і цього разу я її не скинула. Його щоки були розчервонілими , а зіниці розширені. - Я привіз тебе, не тільки в користних цілях. Хочу щоб і ти гарно провела час.

Чудова ідея. Так і зроблю.

Денні хороший і він сюди мене запросив, щоб я йому допомогла. А у відповідь він обіцяв мені класний вікенд. Тож треба брати від цієї пригоди тільки гарне. І ніякі козли і збоченці цьому не завадять.

  Мій звичний режим відновився і я прокинулася з -поза ранку, не дивлячись на те, що лягла пізно.

  Сонячне проміння тільки-но почало просвічуватися з-за обрію, розкидаючи по морю полосу золотисто- білого сяйва.

Прокидатися з таким видом було окремим задоволенням. Денні мирно сопів на своїй половині ліжка, тож я максимально тихо збиралася, щоб не розбудити його. Відпочинки-відпочинками, а в тонусі себе тримати все одно треба, тож сьогодні в мене по плану була ранкова пробіжка. Я вдягнула свою спортивну форму, що складалася з чорного топу і таких самих шортів . В цей момент я подумала, що в цьому одязі мене тут ще не бачили. І взагалі у мене є ще не так і мало одягу із собою. Ось цю спідницю в клітинку я ще не вдягала наприклад як і вкорочену сорочку...І взагалі, я навіть і не думала, що хтось пристально спостерігає що я там вдягаю! Тьфу, нащо я згадую цього Майка! Такий гарний настрій собі зараз зіпсую.

 Я зав'язала високий хвіст, вдягла смарт-часи щоб

контролювати швидкість пульсу і відстежувати кілометраж. І , звісно ж, прихопила свою маленьку сумочку, що пристібалася як ремінь на поясі. Це було моїм правилом: мати при собі телефон і гроші, щоб в разі чого можна було зірватися і поїхати будь-куди будь-якої миті.

  Пробіжка вдовж моря по засипаній гравієм доріжці спеціально для прогулянок багатіїв, що не хочуть замастити своє взуття піском, пройшла ще краще, ніж я очікувала. Тож замість тридцяти запланованих хвилин , я пробігала майже годину.

Повертаючись додому я відчувала вже просто шалений голод й сподівалася, що сім'я вже прокинулася і ми скоріше поснідаємо. Але в домі Філінскі мене зустріла мирна тиша.

Можна було зачекати, але шлунок протестуючи забурчав. Думаю, ніхто не буде проти, якщо я візьму якийсь йогурт чи ще щось з холодильника.

  Я не стала перевдягатися. Швидко заскочу на кухню, схоплю щось перекусити і поїм на балкону в кімнаті Денні. Приємний холод з холодильника вдарив у моє спітніле обличчя. Кайф. Треба буде зараз прийняти холодний душ. Довелося порискати серед купи продуктів, щоб знайти щось вже готове і легке. Моєю знахідкою став сирний десерт на нижній поличці. Перш, ніж узяти, я упевнилася, що там є ще один такий самий, щоб не залишити когось без улюбленого смаколику.

- Для таких як ти нормально шарити по чужим холодильникам?- роздався голос Майка позаду.

Я повільно випросталася і розвернулася.

Кроків чути не було. Як довго він спостерігав за мною?

- Я трохи зголодніла, пробач. Не проти якщо я візьму це?

Майк стояв, склавши руки на грудях і обпершись об стільницю. В білій футболці в обтяжку його накачані загорілі плечі були особливо привабливими. А волосся, що вільними прядками спадало на лоб взагалі було моєю улюбленою зачіскою. Але зараз я відчувала лише відразу від цього хлопця.