Глава 2

  Я здогадувалася, що Денні з багатої сім'ї. Він не мав нормальної роботи в свої двадцять шість. Поводився як розбещений мажор, носив дорогий годинник, пах парфумами Том Форд і їздив на новенькій ауді. Але масштаби будинку його батьків все ж здивували. Та що там будинок- варто було почати з їхнього двору. Величезний участок в дохріна соток знаходився прямо на узбережжі. Під'їзні доріжки вимащені красивим бутом, галявини вкривав ідеальний газон, який поливали мінімум двоє садівників. Сад прикрашали фігурки з листяних зелених кущів , а перед самим будинком стояв немаленький фонтан. До того як увійти в будинок ми кілька хвилин прогулялися двором. У них був тенісний корт, зона з спортивними тренажерами і …так басейн. І не один- два.

- І ще є закритий,- докинув Денні, вказуючи на споруду за метрів тридцять від нас, що спочатку нагадала велику напівпрозору теплицю.

  Клумби були висаджені сотнями різних квітів, понад двоповерховим будинком росли декоративні ялинки і сам будинок був з білої красивої цегли з мармуровими колонами. До вхідних дверей вели кам'яні красиві сходи з різьбленими поручнями.

Це місце своїм неприхованим багатством нагадувало дім. Мій дім. До горла підкотила блювота. Можливо, це все ж таки не найкраща ідея...

  Не встигли ми дійти до дверей, як вони відчинилися. З дому визирнула жінка років п'ятдесяти.  Для своїх років вона виглядала дуже гарно: акуратно підстрижене каре, пофарбовано в насичено каштановий колір, дорогий білий брючний костюм, м'які туфлі в тон костюму, гарний манікюр і низка білих перлин на шиї. Жінка, розбиваючи всі упередження щодо багатих жінок, широко посміхнулася і виглядала максимально привітно і щиро. Так, що я навіть несвідомо також заусміхалася.

- Денні! Синку, нарешті! Ми вже зачекалися!- вона прямо вискочила з прочинених дверей і обійняла Денні, який нахилився, щоб мати змогла обхопити його за шию. Я спостерігала за ними не приховуючи свою посмішку.

- О, пробачте!- Жінка відпустила Денні і поглянула на мене. Де мої манери? Вибач, люба. Ти та дівчина, про яку мій син так добре озивався?

- Сподіваюся,- відповіла я і простягнула руку щоб привітатися.

Але жінка проігнорувала жест і обійняла мене, міцно стискаючи. Денні широко посміхався спостерігаючи за нами. Впевнена, що в його очах, що зараз прикривали чорні сонячні окуляри, грали смішинки.

- Я Маргарет,- відпустивши мене, представилася жінка.- А ти Міка, правильно?

- Так.

- А повне ім'я?

- Мікаелла.

- Гарне ім'я,- підморгнула жінка і покликала нас в дім.- Чому вона сказала, що вони зачекалися?- тихо запитала я у Денні, коли ми проходили ошатним холом.

  Навіть увійшовши в приміщення він так і не зняв окуляри. В будинку було дуже світло завдяки великим вікнам і білому та молочному кольорам, що переважали в інтер'єрі. Підлога була викладена глянцевою керамічною плиткою з ефектом мармуру. Вона була настільки чистою, що я мало не віддзеркалювалася в підлозі.

- Бо ми запізнилися на сорок хвилин,- відповів хлопець.

Я отетеріла.

- Але ж ми ще й спокійненько прогулялися територією!- тихо зашипіла я, щоб мій голос луною не роздався у великому просторі і не почувся Маргарет.

- Ну то й що?- потиснув Денні плечима.- Я ніколи не приходжу вчасно. Вони в курсі.

А от я завжди приходила вчасно. Неприємне почуття. Але ж це не від мене залежало, так? Треба розслабитися.

  Ми увійшли до вітальні де на диванчиках нас чекали родичі Денні. Відразу кинувся в очі його батько- темноволосий чоловік років п’ятдесяти- п'ятдесяти п'яти, чисто поголений, широкоплечий і серйозним виразом обличчя. Він був одягнутий в бежевий костюм, що складався з шортів до коліна і сорочки з коротким рукавом.

- Добрий день,- привіталася я.

На одному з диванчиків, що окружали скляний овальний стіл, сиділа пара: дівчина приблизно мого віку- двадцяти двох років і хлопець не набагато старший від неї. Судячи з того ,що хлопець був рудим і явно не фарбованим, то дівчина була ріднею - сестрою Денні. Зараз я пошкодувала, що не порозпитувала про його сім'ю, аби хоч трохи орієнтуватися.

  Так, як я була новенькою, то перша підійшла до всіх, щоб познайомитись. Першому я потиснула руку голові сімейства. Батько Денні, який представився як Норман, підвівся, потискаючи мені руку, і я відмітила це як добрий знак. Значить, не дивлячись на багатство чоловік не задирав носа і поважав інших людей.

  Далі сестра - Еллі, вона , як і її мати, не стала тиснути мені руку, а підвелася і міцно обійняла мене. Її рудий хлопець- Ерік, був також привітним хоч і доволі сором'язливий. Можливо, він теж тут вперше.

На диванчику навпроти самотньо сиділа дівчина, втупившись в телефон. Вона була ненабагато старша від мене і мала приголомшливу вроду. Блискуче темне волосся вкладене об'ємними локонами, красива підтягнута фігура, ідеальна бронзова засмага, пухлі вуста, великі зелені очі і довгі вії. Вона була одягнута в легку коротку сукню з вільною спідницею лимонного кольору. Ставлю свою місячну зарплатню, що вона починає ранок із огіркового смузі, о дев'ятій ранку займається пілатесом, а її піт пахне весняними квітами.

  Ім'я у неї було не менш пафосним- Кароліна. Вона лише на мить відірвала погляд від телефону, щоб потиснути мені руку легким дотиком. Її шкіра виявилася ще ніжнішою, ніж на вигляд. Після цього Кароліна знову втупилася в телефон, продовжуючи бездумно скролити стрічку в інстаграм. Вона сказала тільки ім'я, тож ким вона є в цій сім'ї можна було лише здогадуватися. Ну або спитати в Денні пізніше. Та я могла покластися, що вона не рідня- риси обличчя помітно відрізнялися. Я думала, що перезнайомилася з усіма, але ж тут у вітальні увійшов інший хлопець. Той самий ідеальний старший брат, про якого я підзабула. Він же був головною причиною мого появлення тут.

  Ті секунди, поки він йшов в наш бік , наче уповільнилися. Високий, з темним густим волосся, блакитними очами, виразними рисами обличчя, широкими плечима і красивими підкачаними м'язами. Він був одягнутий в чорну футболку і шорти з об'ємними карманами. Його засмазі позаздрила б навіть Кароліна. На його зап'ястку красувався шкіряний браслет, а шию прикрашав тонкий сріблястий ланцюг. Одноденна щетина тільки додавала йому шарму. Він виглядав як чоловік моєї мрії. Привітна рідня, басейн і ще й такий красунчик зі мною під одним дахом- а цей вікенд може пройти набагато краще, ніж я сподівалася.