Частина третя Розділ 15 - Початок кінця

Частина третя

Початок - це кінець новий,

Ти не хороший

І не злий,

Ти згублений посеред світу,

Дитя вина, весни і квіту,

А ще улюбленець страждань

Тобі дано вінець  проклять.

Розділ 15 "Початок кінця"

Майнувши у вічність,

Забудь про кохання.

Пітьмою покрите,

Забудь про бажання

Та цілі забудь.

До тебе хай лине

Вічність єдина.

Без радості й горя,

Без цілей та зла.

Зітхнувши, Ліна схопила лямки свого чорного рюкзака «Канекен» і закинувши його на одне плече, поплелася до школи. Йти було не далеко, але хіба їй хотілося до школи ? Звичайно, що ні.

До школи вона пішла рано, ще в 5 років і тому в свої 14 років Ліна вже закінчувала 10 клас. Ні, вона не була якоюсь надто обдарованою дитиною. Просто навчилася читати ще в садочку завдяки своїй тітці, яка старалася допомогти всім навколо, особливо дітям.

Тож маючи такий нехитрий багаж знань, Ліна пішла в перший клас, навчилась рахувати, писати і ще багато різних умінь, які знадобилися, або були зовсім непотрібні в цьому житті. Закінчуючи 10 клас, Ліна стала досить меланхолічною особою. На неї надто впливали одні книжки і зовсім не зачіпали інші. Вона старалася точно виражати свою думку з одних питань і зовсім не переймалася іншими.

Проте, в силу свого віку і тих страшних подій, які відбулися на Майдані цієї зими, вона усвідомила лише одне, - нема людей, які знаходяться поза політикою. Усі хто живе в країні та користується її благами, виконує її закони та дотримується її правил, - в політиці. Політика не тільки для обраних осіб, це спільне волевиявлення, яке має бути почутим. Україна змінилася після Майдану і її зміни були разючі. І навіть такі, ще зовсім малі громадяни як Ліна, відчували на собі рій змін.

По дорозі до школи Ліна міркувала про те, що через місяць навчання вона стане вільною аж на цілих 3 місяці канікул і зможе насолодитися своєю свободою. Бо восени почнеться пекельна й майже безкінечна, як їй здавалося на той час, підготовка до ЗНО.

Ліна повернула у вуличку, в якій вже виднілася школа і ще більше сповільнила крок. Й байдуже, що вже зовсім скоро пролунає дзвінок на перший урок. Надворі було добре : сонячно, тепло, з легким весняним вітром, співали невтомні птахи, літали барвисті метелики над великими клумбами, наповненими квітами.

Ліна посміхнулася, вдихнувши на повні груди весняного повітря і рушила далі, до школи. Проте, зайти до школи до дзвінка їй так і не вдалося, - якийсь хлопець схопив її за шиворот худі і швидко затягнув за школу.

- Чого вам ?- розлючено запитала Ліна, намагаючись приховати свій страх. Звичайно, Вадим був не один. Його невелика шайка обступила дівчину і вони почали штовхати її в спину у різні боки кола. Ліна намагалася встояти на ногах, але все таки впала, боляче розбивши коліно та лікоть.

- Відчепіться, геть, - засичала вона, але аж ніяк не злякала цих негідників. Вони добре знали, що попри свій високий зріст Ліна була наймолодшою в 10 класі.

- Віддавай гроші,- сказав Денис, нахмуривши зрослі брови.

- Які гроші ?-запитала Ліна, встаючи на ноги. Її коротке чорняве волосся розтріпалося, а одяг виглядав неохайно через пилюку та маленькі подертості, які утворилися при падінні на гостре падіння.

- Гроші давай, інакше ми не будемо такі добрі, - насівся Вадим. Ліна підняла свій запилений рюкзак і міцно притиснула до себе.

- За що гроші ?- мало не закричала вона. На її очі вже наверталися сльози.

- Бо я так сказав, - пригрозив Вадим і відібрав з рук дівчини рюкзак. Він висипав усе, що було в ньому на каміння і серед підручників, різнокольорових зошитів та барвистих маркерів таки побачив білий гаманець. Швидко його відкривши, хлопець витягнув звідти декілька папірців і перерахував.

- Щоб завтра тут було хоча б  200 гривень, ти мене зрозуміла ? Інакше порву усі твої зошити разом з торбою.

Ліна геть сполотніла, а один із хлопців штовхнув її знову. Дівчина впала і сльози залили її очі. До цього часу їхня школа була доволі тиха і таких ситуацій не було. Але навесні цих хлопців перевели з іншої школи і почалося справжнє пекло. І якщо вчителі здогадувались що робили ці хлопці, - то вдавали сліпих. Чіпали вони лише таких учнів, які не мали великих компаній і якогось захисту, а Ліна була саме з таких категорій.

Ліна шмигнула носом і витираючи сльози, зрозуміла, що відбувається щось іще. Вона відкрила очі і побачила перед собою міцну спину якогось хлопця, який легко знешкодив малолітніх хуліганів, а тепер залякував Вадима, піднявши його вгору.