Розділ 4 - Тіні

Розділ 4

Цілунок смерті також дар

якби ти вмів ним користатись

Аль завмерла в кущах. Вона фантазувала їхню зустріч і от вона відбулася. Та якщо в фантазіях Аль була така щаслива, що побачила його то тут вона не знала, що відчуває. Усі відчуття разом із втомою та страхом перемішались. Тому вона навіть не одразу помітила, що Незнайомець поранений.

Вона вийшла із за кущів і зрозуміла, що виглядає зараз трохи по дурному, - розпатлана, з рисеням на руках, що йому тепер казати ? Тому вона просто мовчала.

- Ти знайшла мене, а тепер мовчиш ?

- А що мені казати ? Я тут.

- Тобто щось сталось ? Якась біда ?

- Та ні. Я не хочу жити у племені.

- Справді ? Невже ти зараз не шкодуєш, що втекла ?- запитав спокійно він і Аль знову була вражена тим як він читає її.

- Може й так, але і повертатись я не хочу. Несвобода там душить мене. Я хочу бути вітром усюди, як ти.

- Отже, вітром усюди ?

- Так.

- Я скоро покидатиму ці краї і ти можеш піти зі мною або повернутись додому.

- Я хочу піти з тобою. Я шукала тебе стільки днів не для того, щоб піти зараз.

Його очі потепліли, повеселішали.

- Гаразд, підеш зі мною у далекі краї. Що за тварина у тебе на руках ?

- Рисеня, воно залишилось без мами у степу.

- Твій кінь тут ходить ?

- Так. Називатиму його Чорногривим.

- Тоді сідай на нього і підійдемо до Білого озера, щоб там заночувати.

- Почекай, а тому ти поранений ? Чи це виноградний сік ?

- Була справа в якій довелося використати силу.

- Чому в тебе така дивна кров ?

- Забагато питань. Йдемо вже.

Здавалося, Незнайомцю геть не заважає свіжа рана, яка ще кровила. Він навіть не звертав на неї уваги. Аль сіла на коня і глянула на мужні плечі Незнайомця, який пішов уперед та відв’язав свого великого міцного коня. Вона і уявити не могла, що насправді означають ті краї тому їй залишилося просто уявляти інші племена та навіть міста про які вона колись чула від найстаріших у племені і прямувала за незнайомцем, який мовчав, просто прямуючи вверх, де густота дерев рідшала. Здавалося, він знає всі дороги і навіть більше, але чи не помилялася вона ? 

Їх перший вечір у якості супутників пройшов одразу і з першою сваркою :

- Може ти нарешті скажеш мені своє ім’я ?- запитала Аль, тоном, який не терпів заперечень.

- Не скажу,- просто відповів Незнайомець, розводячи вогнище. Аль була дуже рада, що нарешті може погрітись і відпочити. Вона все ще не вірила до кінця, що знайшла його, Незнайомця.

- Як я можу подорожувати з тобою якщо навіть імені твого не знаю ?-зірвалася на ноги вона,-Для чого така таємничість ?

- Я не можу сказати тобі своє ім’я от і все,- спокійно відповів чоловік, підкидаючи гілок у вогонь.

- Поясни мені чому. Інакше я не відчеплюся. Усі люди мають імена. Якщо ти був злочинцем який тепер ховається то я все зрозумію,- сказала Аль, стоячи небезпечно близько до нього. Вона бачила його напівмертві очі і не могла відвести пильного погляду. Незнайомець також не зводив із неї погляду. Він бачив перед собою не лише гарне обличчя, а й очі, повні жаги до пригод. Повні всього, чого не мав він.

- Я не можу сказати тобі своє ім’я бо я його забув,- просто відповів він і по очах Незнайомця було видно, що це не брехня.

- Як це, забув власне ім’я ?- здивувалася Аль.

- Я живу настільки довго, що навіть моє власне ім’я втратило для мене сенс і я його забув. Усе втратило сенс.

- Скільки тобі осеней ? Може 50 ? Чи ще більше ?

Варто згадати, що в ті часи люди жили набагато менше і 50 та більше років це вже були довгожителі, які вважалися дуже старими людьми. Це відбувалось через важкі умови життя та відсутність медицини. Багато жінок вмирали при пологах, а чоловіки у набігах інших ворожих племен чи війнах.

- Більше.

- Скільки ж ?

Незнайомець глянув на неї тяжким поглядом в якому ковзнув біль і зітхнув :

- Цього я також не рахую.

- В тебе нема ні імені ні років. Але ім’я тобі все таки потрібне.

- Я не хочу мати імені.

- Це чому ?

- Ім’я прив’язує, визначає тебе.

- Це як ?

- В кожного племені свої імена, свої боги, свої традиції.

- Але Мати-Богиня одна для всіх.

- Це ти так думаєш.

- Тобто імені в тебе не буде ?

- Ні.

- Тоді я називатиму тебе Незнайомцем.