Розділ 11

Мирослава

Зранку я зателефонувала В’ячеславу і домовилася з ним про зустріч, а ще умовила Максима зустрітися в парку. Розумію, що я зараз роблю не правильно по відношенню до нього, але він сам цю гру з ревнощами почав, а я її тільки продовжую. Правда Максим в цю гру ніяких жінок не вплутував, а я вплутаю сюди В’ячеслава. Та потім, він взамін попросить дещо не дуже хороше. Сподіваюся мені вдасться домовитися з ним!

Прибувши до парку В’ячеслав вже чекав мене на лавці, подивляючись в свій телефон.

— Привіт! – вимовила, глянувши на нього.

— Привіт! – вимовив він, та піднявся з лавки щоб обійняти мене.

— В мене є одна пропозиція до тебе! – вимовила я, звільнившись від його обіймів.

— Яка? – серйозним поглядом глянув В’ячеслав, сівши на лавку закинувши ногу на ногу.

— Ти повинен почати до мене залицятися, та поцілувати мене перед Максимом.

— Яку це ти вже гру затіяла Миро? – невдоволеним поглядом глянув він.

—   То ти зробиш це для мене?

—   Навіть ти знущаєшся над хлопцем? Що він тобі зробив? – бачу дехто вирішив з себе правильного показати.

— Допоможеш? А то я можу, знайти когось іншого на цю роль! – голосно вигукнула я.

— Може вже досить знущатися над почуттями хлопців? Адже ми не винні, що твій колишній так по знущався над тобою!

— Тепер зрозуміло, чому моя мама так тебе полюбила, адже ти тільки і вмієш читати нотації як і вона! – злісно промовила, глянувши на В’ячеслава насупленими бровами.

— Добре я тобі допоможу, але з тебе ніч кохання! – хтивим поглядом глянув на мене він.

— Тобі і поцілунку вистачить!

— Ой не добре так робити Мирочко! – посміхаючись вимовив В’ячеслав, схопивши мене за підборіддя, підштовхуючи до себе.

— Добре, буде тобі ніч кохання, тільки після того як ти виконаєш всі мої умови.

— Все буде навіть краще, чим ти собі уявляєш!

— Тільки якщо він почне лізти до тебе, прошу тебе не чіпай його!

— Добре!

Я ніколи не вміла думати перед тим, як щось зробити, тож тепер мені важко описати всю ту ситуацію в якій я знаходжуся. Я сама потрапила в цю пастку, мені і самій з неї вибиратися. Правда чи захоче зі мною після такого бути Максим? Чомусь мені здається, що ні! Але біля розбитого корита я не залишуся, адже В’ячеслав так просто не відстане від мене. А ще ця ніч кохання! Єдине, що хороше було в наших стосунках то це секс. Але на одному сексі далеко не заїдеш. Тому і мої стосунки з Славиком не довго існували. 

Побачивши Максима, я швидко почала продовження нашої гри. В’ячеслав робив все так, як ми домовлялися, і коли він підійшов ближче В’ячеслав поцілував мене прямо перед ним. Його вираз обличчя був дещо не зрозумілим для мене. Невже він думає, що це все вистава?! Адже його погляд спокійний і зовсім не знервований. Я була певна, що Максим накинеться на В’ячеслава і почне висловлювати свої звинувачення, але в цьому випадку він, я б сказала занадто спокійний, навіть вогників ревнощів немає. Невже я для нього така байдужа! Або він вміє ховати свою ревність за маскою спокійності. Та цей не дивно, адже справжнього Максима впевнена мало хто знає.

Ми всі ховаємося за масками, не завжди показуючи себе справжніх. Та не варто заглядати під чужі маски. Тому що іноді ми можемо побачити те, чого зовсім не чекаємо. Зламану геть — чисто психіку. Дощенту покалічену душу, і хворі, страшенно сумні очі. Надавши собі ту чи іншу маску, людина згодом так звикає до неї, що й справді стає тим, чим спочатку хотіла здаватися. Ось і я до своєї звикла, і зняти її з мого обличчя буде дуже складно.

Зараз на мені маска стерви, але насправді я геть не та за кого себе видаю. Але протистояти своїм внутрішнім демонам, які вийшли на волю, після смерті батька, я не хочу. На світі занадто мало людей з якими нам хочеться бути самим собою. А в моєму випадку таких людей взагалі немає. Як же мені зараз не вистачає моєї гітари, я завжди любила на ній грати, коли на душі було жахливо, вона чудово б розбавила мою печаль та тривогу. Але тепер я зовсім в не тій ситуації. Та впевнена сьогоднішній вечір з В’ячеславом, покращить мій емоційний стан та дозволить моєму організму нарешті розслабитися в приємному екстазі.

Максим

Мій сьогоднішній настрій був просто чудовий. А підняла мені його ще вчора Мирослава. Адже її ревнощі було не тяжко розпізнати. Бідненька напевно вже всі версії перебрала для кого букет, а він був для неї. А якщо є ревнощі то означає, що вона не байдужа до мене, і зовсім скоро зізнається мені в коханні. Я на крок ближче до своєї мети. І закохати в себе Мирославу було не так складно як я думав.

Зібравшись, я вирушив до парку. Сьогодні на мене там чекала Мирося. Щось вона задумала, адже неспроста так вона мене кудись покликала. До парку я дістався швидко, і зразу помітив Мирославу, але вона була не сама, а з Славою. Коли я підійшов ближче, то помітив як цей хлопець почав приставати до Миросі, а потім взагалі зробив вигляд, що поцілував її. Я зразу зрозумів, що це вистава, але злість і ревнощі кипіли в мені зі страшною силою. Заспокоювало лише те що, Мирося хоче вивести мене на ревнощі, так само як я її. Але навіщо це для неї? Що вона хоче чим показати? Я вирішив поводити себе досить спокійно, не потрібно їй зараз бачити вулкан моїх емоцій, які накривають мене з все більшою непереборною силою.