Розділ 12

Мирослава

Зранку я зателефонувала В’ячеславу і домовилася про зустріч, а також вмовила Максима зустрітися в парку. Розуміла, що моя поведінка дещо несправедлива до Максима, але він сам започаткував цю гру з ревнощами, а я лише продовжувала її. Хоча він не залучав до цієї гри інших жінок, а я без вагань включила В’ячеслава. І хоча це може мати свої наслідки, я сподівалася, що зможу домовитися з ним без серйозних проблем.

Прибувши до парку, я побачила В’ячеслава, який сидів на лавці і поглиблено дивився в свій телефон.

— Привіт, — промовила я, наближаючись до нього.

— Привіт! — відповів він, піднімаючись і обіймаючи мене.

— Маю до тебе пропозицію, — сказала я, звільнившись від його обіймів.

— Яка? — запитав він, сідаючи на лавку і закидаючи ногу на ногу з серйозним виглядом.

— Ти повинен почати до мене залицятися і поцілувати мене перед Максимом.

— Яку це ти гру задумала, Мирославо? — невдоволено подивився на мене В’ячеслав.

— То допоможеш?

— Чому ти знущаєшся над хлопцем? Що він тобі зробив? — запитав він, наче намагаючись бути принциповим.

— Допоможеш чи ні? А то я можу знайти когось іншого для цієї ролі! — вигукнула я.

— Може, досить знущатися над почуттями хлопців? Ми ж не винні, що твій колишній так вчинив з тобою! — В’ячеслав явно був роздратований.

— Тепер зрозуміло, чому моя мама так тебе полюбила, адже ти лише й можеш читати нотації, як і вона! — випалила я, дивлячись на В’ячеслава з насупленими бровами.

— Добре, я допоможу, але тільки за однієї умови: ніч кохання, — сказав він з хтивим блиском в очах.

— Тобі і поцілунку вистачить!

— Ой, так не можна, Мирочко! — посміхаючись, вигукнув В’ячеслав, схопивши мене за підборіддя і притягуючи до себе.

— Добре, буде ніч кохання, але тільки після того, як ти виконаєш всі мої умови.

— Обіцяю, буде навіть краще, ніж ти уявляєш!

— Тільки одне: якщо Максим почне тебе чіпати, будь ласка, не лізь до нього!

— Добре!

Я ніколи не вміла задумуватися про наслідки своїх дій, тому тепер важко описати, в якій плутанині я опинилася. Я сама вплуталася в цю гру, і тепер повинна знайти вихід. Чи захоче Максим залишитися зі мною після всього цього? Відчуваю, що навряд чи. Але біля розбитого корита я не залишуся — В’ячеслав не відстане так просто. А ще ця ніч кохання... Єдине, що в наших стосунках було дійсно хороше, це секс. Але на одному сексі далеко не заїдеш, і тому мої стосунки з В’ячеславом не тривали довго.

Побачивши Максима, я миттєво вжилася в роль, відразу продовживши нашу гру. В’ячеслав, згідно з нашими домовленостями, наблизився і поцілував мене прямо перед ним. Я помітила, що вираз обличчя Максима був дещо незрозумілим. Я була певна, що він повинен був накинутися на В’ячеслава і висловити свої звинувачення, але натомість Макс виглядав надто спокійним. Невже я така байдужа для нього? Або це була просто добре прихована маска спокою? Справжній Максим, мабуть, був відомий лише кільком, і цей спокій міг бути лише частиною його добре продуманого образу.

Ми всі ховаємося за масками, не завжди показуючи своє справжнє «я».  Людина, яка одягає ту чи іншу маску, може так до неї звикнути, що зрештою стає тим, чим хотіла виглядати на початку. Я теж звикла до своєї маски, і зняти її буде дуже важко. А протистояти внутрішнім демонам, які вийшли на поверхню після смерті батька, буде ще важче.  Як же мені зараз не вистачало моєї гітари, яку я завжди брала до рук, коли боліла душа. Гра на ній могла б трохи розбавити мою печаль і тривогу. Але тепер я була далеко від цього. Сподіваюся, що вечір з В’ячеславом принесе певний полегшення і дозволить моєму організму нарешті розслабитися, занурившись в приємний екстаз.

Максим

Сьогодні мій настрій був на висоті, і його підняла ще вчора Мирослава. Її ревнощі були надто очевидними, і я міг лише уявити, скільки версій вона вже придумала для того, кому насправді призначений букет. А він був для неї. Якщо вона ревнує, це означає, що не байдужа до мене, і я на крок ближче до своєї мети. Закохати в себе Мирославу виявилося набагато простіше, ніж я думав.

Вранці я зібрався і вирушив до парку. Сьогодні там мала мене чекати Мирося. Її запрошення не залишало сумнівів — вона щось задумала. Коли я прийшов, одразу помітив Мирославу, але поруч з нею був і В'ячеслав. З наближенням я зрозумів, що цей хлопець почав приставати до Мирослави, а потім навіть прикинувся, що поцілував її. Я швидко здогадався, що це гра, але моя злість і ревнощі кипіли всередині, як буря. Заспокоювало те, що Мирося намагалася викликати у мене ревнощі так само, як я намагався збудити їх у неї. Але чому вона це робить? Що хоче показати?

Я вирішив залишитися спокійним, не даючи їй бачити весь спектр своїх емоцій, що наростали всередині, немов нестримна хвиля.

Коли я підійшов до Мирослави, привітався і обійняв її, помітив, як погляд В'ячеслава став досить ворожим. Він дивився на мене так, ніби я відбив у нього дівчину. Але насправді це він був лише актором у цій виставі з залицяннями.

— Познайомиш?! — запитав я, звертаючись до Мирослави, а потім поглянув на В’ячеслава.