Розділ 4

Мирослава

Максим знову допомагав мені, та закликав людей до мого кіоску. Щоб якось віддячити хлопцю я вирішила все ж заспівати йому, і піти на ще один дружній вечір. Для мене це було дружнє проведення часу, яке не вело мене до стосунків між мною та Максимом. Можливо він думає про це інакше, але я чітко дала йому зрозуміти, що не хочу стосунків.                             

Ввечері ми поїхали зовсім в невідомому для мене напрямку. Коли я вийшла з автомобіля, зразу відчула як холод поступово пронизує все моє тіло з голови до пальців ніг. Сьогодні був сильний та холодний вітер, який гуляв і пронизував людей своїм холодом, розвіював їхнє волосся змушуючи ховати його під верхній одяг. Нестерпно не любила таку погоду! Надіюсь ми тут довго не затримаємося. Бо ще тридцять хвилин, і мої зуби самі почнуть цокотіти без моєї на те волі, а ноги та тіло здригатися від неприємного холоду.

— На дворі так прохолодно сьогодні, – мовила, ховаючи руки до кишень.

— Заспівай мені, а потім ми поїдемо в більш затишне місце! – злегка посміхаючись вимовив Максим.

— Добре я заспіваю, щось з народного, адже своєї пісні я поки не склала.

Під час виконання пісні, я не дивилася на Максима. Мій погляд був прикутий до річки. Мені було трохи соромно співати перед хлопцем, якого я практично не знаю. І це для мене доволі не звично. Саме тоді коли я закінчила співати. Я все ж глянула на Максима, і в його очах спостерігався захват. Напевно я була першою дівчиною, яка співала саме для нього. Його реакція на мій спів варта тисячі компліментів. Я не думала, що з таким захопленням він буде дивитися на мене.

— Це було дивовижно! Навіть на мить здалося, що світ зупинився, і тільки твій голос лунає звідусіль! – розтягнулися губи Максима в неймовірно приємній посмішці.

— Дякую! Для мене це наче подвиг! Я ніколи не співала чужим хлопцям, друзям особисто. В основному лише батькам, або на шкільних заходах. Але цей спів змушує мене жити, вірити, надихатися.

— Ти права! Мене цей спів теж змушує жити, вірити та кохати ще більше. – Мирославо скажи, ти кохала по справжньому? – запитав Максим, дивлячись на мене своїм захоплюючим поглядом.

— Ні, але я не одноразово була в стосунках в яких мене кохали хлопці, – відповіла, відводячи свій погляд.

— А ти їх кохала? – запитав Максим, не відводячи погляду з мене.

— Я не знаю, що таке справжнє кохання, – мовила з оманою, зробивши ледь помітну посмішку.

Я не хотіла всього розповідати Максиму, і тому довелося збрехати. Ось тільки навіщо це йому? Думає закохати мене в себе! Як на мене він даремно тільки витрачає свій час! А я ж не проти мати хоча б єдиного друга, який ним так і залишиться.

—  А я закохався в тебе  по-справжньому! Скажи,  я тобі подобаюся як хлопець? – не зводячи очей з мене, запитав зацікавлено він.

— Ти доволі симпатичний, та я не шукаю стосунків! Так що навіть не розраховуй на те що ми будемо парою! Я хочу бути вільною пташкою! – серйозним тембром голосу промовила, глянувши на Максима.

— Вільною пташкою?! А хіба стосунки з коханою людиною для тебе грати? – доволі допитливим поглядом глянув хлопець.

— Я жила з хлопцем пів року разом, і знаю як це, – сухо і сумно мовила я.

— То я так зрозумів в мене немає шансів? – сказав Максим, відвернувши свій погляд на річку.

—  Шанс є в кожної людини, яка живе на землі.

— Тоді поїхали погріємось, а то ти я бачу вже замерзла! – вигукнув Максим, і відкрив мені двері автомобіля.

Приїхавши до під’їзду, я зразу зрозуміла, що Максим привіз мене до свого помешкання. Це і є його затишне місце?! Квартира! Бачу тут треба брати руки в ноги, і мерщій йти додому. А якщо він почне залицятися?! Так Миро говори до побачення, і бігом додому.

— Рада була провести з тобою час, але мені потрібно додому.

Ну і навіщо я ляпнула ось це?! Я ж насправді не рада проводити з ним спільний час. Язик мій ворог!

— Ти чого Мирославо, я не буду до тебе залицятися, і порушувати твої кордони теж, –мовив чітко Максим, дивлячись на мене.

—  Я однаково краще піду додому!

— Я там нам вже фільм, піцу, роли підготував і було б чудово якби ми в двох провели цей вечір, – вимовив він, дивлячись з очима в яких горіла надія на спільно проведений вечір.

— Ми звичайно можемо провести разом час. Тільки виключно як друзі, і ніяк інакше! Чув мене? – серйозним тембром голосу промовила, глянувши в очі Максима.

— Не хвилюйся! Це всього лише дружній вечір! – заспокоїв мене він, і обійняв за плече, але я швидко скинула його руку.

Максим попрямував до квартири, а за ним  слідом пішла і я. Піднявшись до квартири хлопець запросив мене зайти першою. Квартира була зі звичайним євро ремонтом в біло – сірих тонах, біля телевізора у вітальні, на столику вже стояли роли і піца, а також пляшка шампанського.

—  Тобі хтось допомагав з приготуванням, чи ти сам? – запитала, вмостившись на зручному диванчику.

—  Друг трохи допоміг з їжею, а так загалом сам, – відповів він, сівши поруч біля мене.

Максим вирішив відкрити шампанське та включити фільм, але я забрала в нього пульт, і сама почала шукати улюблений фільм.