Розділ 12. Фростелінья

Вже оголосили перший танець, а Діна досі начищала казан до блиску та поглядала на годинник, прислухаючись до музичних акордів. Бальні зали були досить неподалік — в тому ж крилі замку, за рогом, але двома поверхами вище. Тому й промову Янсофа на відкритті балу, й навіть кінське іржання панянок з усього королівства — також досить непогано чула. І все думала, думала й думала про те, як же їй туди потрапити.

Запрошення запрошенням, але кухарка Фрося ніби оскаженіла. Ще з вчорашнього дня не відходила від плити, деколи навіть забираючи те, що робила Діна. Хоча вона вже встигла впевнитися в тому, що Аурелія трапилася їй досить таки вправна, тож техніки перейняти було навіть бажано. От би дівчина брала командування над своїм тілом частіше — то й може магії якої набралася. А так…тільки дізналася сто й один спосіб підмітання підлоги та драяння кухонного начиння.

Проте навіть те, що настільки вразило Діну — не здатне було підкупити Фросю. Жіночка так і пихкала над усім, відсторонюючи від роботи. Але водночас і не давала піти. Тільки на нічний спочинок, яким сама явно не скористалася. З самісінького раночку вона вже щось там варила для гостей замку, нервово наспівуючи собі під ніс пісеньку, якої досі Діні не доводилося чути.

Пишнотіла, але вміру, Фрося навіть викликала симпатію. Її розчервонілі щічки та волосся, яке вибилося з-під низенького ковпака —  робили жінку навіть молодшою. Та водночас живішою та красивішою у своїй простоті.

Діна навіть почала замислюватися про те, як би чудово було віддати її улюбленого Кшиштофа до дбайливих та вправних рук Фросі. Ох, вона не тільки вивела б його з того депресивного та розгубленого стану, з якого так і не вдалося вирватися чоловіку після загибелі дружини. Фрося навіть поставила б його на ноги! Нарешті показала б, як варто жити на цьому світі. Ну й Кшиштоф може посмілішав би, живучи разом з тією, хто хоч і вміру, але завжди рубав правду направо й наліво, без зайвих церемоній та зітхань.

І, до речі, Діна чітко пам'ятала, як саме дивилася на нього Фрося минулого ранку, коли Кшиштоф спускався в кухню за відваром, ще сонний і розпатланий. Той погляд був швидким, але в ньому світилася тепла цікавість, що аж ніяк не пасувала до її звичної кухонної суворості. Здавалося, кухарка бачила не просто чоловіка, а... об'єкт, який треба терміново відмити, нагодувати гарячим борщем і змусити посміхатися. Це не було кохання з першого погляду, але це було щось не менш потужне — жага до турботи та порядку, і Кшиштоф ідеально підходив під ці критерії. От якби вона замість казанів зайнялася ним…

— Пані Фростелінья, — якось надто благальницьки промовила Діна, витираючи долоню об фартух. Вона прокашлялась, аби приховати надмірне хвилювання, й повторила більш впевненим голосом. — Пані Фростелінья, а ви не плануєте йти на бал? Хоча б одним оком подивитися? Я б тут і сама впоралася з останніми трьома казанами, чесне слово! А тоді також гайнула б на бал. Ви ж так багато зробили, а Кшиштоф...

— Що Кшиштоф? — Фрося перестала збивати вершки, від чого повітря в кухні стало напруженим. Вона повільно обернулася. Її очі, зазвичай добродушно-примружені, зараз були наче дві гарячі вуглинки.

Діна відчула, як її щоки починають горіти.

— А ви не бачили? Як він дивиться на вас? Поводиться? Та він же й новину прибіг сюди спершу розповідати, а не робити оголошення на увесь замок, — Діна затнулася, сподіваючись хоч на якусь реакцію Фросі, але та мовчала.

Діна ще кілька секунд почекала, спостерігаючи за досвідченою кухаркою, в очах якої явно горіли вогники азарту. Вона точно хотіла піти, але було щось, що її спиняло. І не неприготовані страви. Все було вже давно підготовлено та магічно запаковано та підготовлено кількома іншими помічницями з таким розрахунком, що їжа сама подаватиметься на столи, без жодного втручання збоку.

— Та й хіба ви не хотіли б просто піти на бал? Не заради Кшиштофа, а заради себе? Щоб ті всі принцески зрозуміли, хто дійсно головна в даному замку, — емоційно промовила Діна, гордо скинувши головою та одразу м’яко вклонившись кухарці.

Фростелінья або як буде значно простіше — Фрося, знову завмерла. Вона настільки затято розмірковувала, що аж майже непомітна краплинка поту з’явилася на її чолі. І Діна бачила, що вона дуже навіть підтримує цю ідею. Та й дівчина пам’ятала ту саму реакцію, коли Кшиштоф оголосив про те, що буде бал. Але що ж її спиняло.

— Підкажіть, я можу щось зробити для вас? Можливо вас щось спиняє, не дає піти на бал? — Діна не крилася й була максимально щирою по відношенню до кухарки, вже втрачаючи надію щось та й довідатися. А тому геть не очікувала, що врешті отримає довгоочікувану відповідь.

— Знаєш, Ауреліє. Я…— Фрося затнулася. Видно було, що тій тяжко говорити, але Діна мала почути ці слова. Тож не стримавши себе, взяла кухарку за руку й підбадьорливо стиснула її. — Я так і не змогла обрати сукню.

Діна мало не присвиснула. Оце так проблема знайшлася. Та вона впорається з нею за секунди.

— Ходімо, покажете, де ваш гардероб. Я допоможу! — мало не скрикнула Діна, а сама аж світилася. І навіть не від думки, що таки потрапить на бал. Діна ой як полюбляла порпатися в чужих гардеробах.

Як не дивно, Фрося навіть не задумалася, одразу кинувши свої збиті вершки та потягла Діну за собою одним з чорних ходів, що вивів їх до коридору. Стіни, на відміну переходів між кімнатами для дрібних слуг, були навіть чудовими, а підлога та поодинокі меблі були достатньо новенькими та навіть багатими. Діна навіть задивилася по сторонах, не помічаючи, що Фрося вже встигла звернути за ріг. Тому кухарка мусила повертатися й забирати розтелепкувату помічницю за собою.