Розділ 1. Коли ж

— Що думаєш, мій новий шедевр вже готовий? Не надто сухо? — Яків не зміг стримати жартівливої посмішки, хоча всередині натягнутою струною бриніло справжнє хвилювання.

Він спостерігав, як Діна, його незмінна перша читачка, редактор і найсуворіший критик, дочитує свіжу чернетку. Її світлі брови були підозріло зведені докупи, а нижня губа трохи випнута — фірмовий знак повного занурення.

Білявка, не піднімаючи погляду, повільно відкинулася на спинку крісла-гойдалки, не помічаючи як воно знову зрушило з місця. Задумливо, майже гіпнотично, вона вдивлялася в екран, де сяяв його ще сирий, але вже такий рідний світ фентезі. Зі своїми королівствами та їх інтригами, чудернацькими істотами, кумедними сценками та душевним болем героїв, який передавався навіть зі сторінок.

Раптом, не відволікаючись від тексту, Діна сягнула рукою до столу та вихопила з-поміж ручок і маркерів пошарпаний, обкусаний на кінці олівець. Один спритний рух, і її неслухняне волосся було недбало, але чарівно зібране у високе кубло.

Яків глибоко зітхнув. Частково тому, що вона в такі моменти була неабияк красива або через те, що ніяк не міг вирватися з цієї дурнуватої френд зони. Вже минуло понад п’ять років, як він спробував поширений спосіб знайомства — посвітити ліхтариком у вікно дівчачого гуртожитку, що був розташований навпроти. Напевно, з тих пір і почав писати фентезі, адже інакше ніж чарами, їх знайомство з Діною він так і не зміг би назвати. Мільйон вікон, а він посвітив саме у її. Дівчина ж не розгубилася — сама миттєво ввімкнула ліхтарик і висвітила номер свого телефону. Так просто. Абсолютно в її стилі.

Цікаво, вона здогадається, що книга присвячена саме їй.  Чи помітить вона, врешті-решт, наприкінці ще незавершеного електронного файлу, ті кілька рядків епіграфа, які він вже кілька років ніяк не наважувався промовити особисто? Чи зрозуміє, що всією своєю творчістю, кожним написаним словом, він завдячує саме Діні? Тій самій, що була його невичерпним джерелом і хаосу, і натхнення. Вона завжди тягла його в такі місця, такі пригоди й такі ідеї, куди його обережне, раціональне "я" нізащо б не поткнулося. Вона й була його Принцесою і Королевою. 

Він не міг позбутися і питання, коли дівчина зрозуміє, що опис його головної героїні, принцеси Зейлани, списаний точнісінько з неї. Білява красуня, що в будь-якому вбранні засліплювала всіх довкола своєю внутрішньою енергією, але завжди інстинктивно ховалася десь у кутку, якщо в кімнаті з'являвся хтось незнайомий.

Але й для себе, трішки прикрашеного, звісно, також знайшов персонажа. За збігом обставин — головного героя, характер якого добряче встигло загартувало життя втратою всіх, кого він колись любив. Проте це не означало, що його серце стало закритим до всього і він залишив в сюжеті той самий шанс. Можливість, щоб вони могли бути разом хоча б там, у паперовому світі. Байдуже як, щасливими чи приреченими, але коханими. Якщо, звісно, в героїв вистачить відваги та удачі розшукати одне одного. Зрештою, книга все ще була недописаною. Як і їхня історія.