Глава 21. Пір’я падає з неба

Травниця

Крістіана Ілліне сиділа на стільці біля ліжка сплячого хлопця. Ларрен не приходив до себе вже третій день. Його шкіра покрилася синяво чорними плямами, і дихання все ще давалося важко. Дівчина задумливо спостерігала за ним, жуючи принесені кимось яблука. Два дні вона витратила на спроби відшукати торговців отрутою, але особливо не досягла успіху. У Ватеронузі у неї не було зв’язків, його таємне товариство не бажало ділитися з чужачкою своїми таємницями.

— Дізналася, чим його отруїли? — почулося за спиною.

Обернувшись, травниця побачила Веддена Еллоу. Він тримав у руках мокрий плащ. Негода все-таки дійшла до столиці, дівчині пощастило, що вона встигла повернутися в лікарню, перш ніж вибухнув дощ.

— Всі гільдійці зараз ховаються по норах. Але я спробую ще.

— Чи є сенс? Отруту міг дістати хто завгодно і де завгодно, ти тільки втрачаєш час.

— Помиляєшся, — вперто похитала головою Крісс. — Ларрен прийняв отруту задовго до того, як проявилися симптоми. Нічого схожого я ще не бачила, шкіра хлопця просто відмирає. Знахарям ще вдається підтримувати в ньому життя, але без антидоту він все одно помре. Навряд чи таку потужну штуку можна знайти в будь-якій лавочці на полиці з ліками.

Чоловік задумливо подивився на Ларрена, потім взяв зі столу яблуко, вкусив його зі смачним хрускотом, і одразу ж відкинув фрукт.

— Уе, гидота, — гидливо плюнув некромант.

Потривожений черв’як виявився ошелешений несподіваною зустріччю. Подивившись на людей, він поспішив сховатися в тунелях назад, поки гігантська істота знову не спробували його з’їсти. Крістіана розреготалася. Некромант пропалив її докірливим поглядом, але сміх дівчини виявився таким заразним, що Ведден теж не втримався.

Вперше Крісс почула, як він сміється. Раніше вона представляла, ніби темний маг неодмінно повинен зловісно клекотати або на худий кінець — бридко хихикати. Але Ведден Еллоу сміявся м’яко і тихо, як звичайна людина. Прибігла на звуки веселощів сестра милосердя з обуренням виставила галасливих відвідувачів з лікарні.

— Ще яблучко, пан Еллоу? — задерикувато спитала травниця, виблискуючи радісною посмішкою.

— Поживні яблука у вас, м’ясні, я б сказав, — чоловік похитав головою і накинув плащ.

Невеликий дощ встиг перетворитися на справжню зливу, осінь поспішно лила на землю запаси води, поки в Темних землях не настали холоди. Крістіана махнула магу рукою на прощання і вирушила додому. В часи такої вогкості їй хотілося закутатися в ковдру, надіти теплі шкарпетки і сидіти з книгою, попиваючи гарячий пряний чай. Однак, коли дівчина дісталася до довгого, розділеного на кілька частин будинку, дорогу їй перегородили стражники.

— Прошу вибачення, пані, вхід сюди закритий, — ввічливо пояснив чоловік у формі.

— Чому? — здивовано запитала Крісс.

Їй не відповіли. Травниці довелося відійти в сторону, сподіваючись, що скоро ті підуть. Відволікати їх магією було безглуздо, броня і амулети захищали варту від чар. Дівчині іноді здавалося, ніби в фортеці саме «Песячі голови» вирішували, як магам жити. При будь-якому хвилюванні вони цілком були здатні витримати лобову атаку. Але маги бунтів не влаштовували. Ліга Мисливців строго стежила за порядком.

Через півгодини дівчині дозволили увійти. У кімнаті виявилося все перевернуто,  речі були безладно розкидані разом із книгами та інгредієнтами зілля. Протяг заганяв в будинок краплі дощу, тріпав спіймані аркуші паперу. Оцінивши масштаби руйнувань, Крісс розгорнулася і зачинила за собою двері, знову опинившись на вулиці. Вигуки сусідів її мало хвилювали, травниця буквально кипіла від люті і не бажала, щоб хтось бачив її в подібному стані.

Крім однієї людини.

Крістіана з’явилася на порозі коменданта фортеці, представляючи себе палаючим богом відплати. Можливо, навіть Міднаром! Її не могли зупинити жалюгідні перешкоди! Якби подібний погром вчинили в гільдії Вбивць, винуватець вже через двадцять хвилин гуляв би з шилом в боці.

— Норліз ді Арро! — дзвінким від люті голосом вигукнула травниця.

Маг був зайнятий підрахунками, тому раптове виникнення розлюченої жіночої особини його налякало.

— Потрудися пояснити, що це означає!

Договорити Крістіана не встигла, директор відклав журнал в сторону і жорстко наказав:

— Заспокойся і сядь.

«Ще не вистачало, щоб кожен влаштовував тут скандал», — подумав він.

Травниця, немов здиблена кішка, роздратовано відмахнулася, всім своїм виглядом демонструючи, що не дозволить до себе наблизитися.

— Перш ніж ти наговориш дурниць, про які пошкодуєш, дозволь дещо сказати.

— Наприклад, як ти шкодуєш про влаштований обшук в наших кімнатах? — єхидно поцікавилась дівчина. Відступати було пізно.

— Це вимушений захід. Хтось із магів зберігає у себе заборонені препарати, необхідно якомога швидше знайти їх, інакше замахи триватимуть.

— Вважаєте, отрута, якою отруїли Ларрена — десь в «Лілії»? — Крісс змінилася в обличчі, новина її неприємно здивувала.

Забувши про свій спалах, вона опустилася на стілець і уважно подивилася на Норліза. Звідки він міг знати про подібні речі, хто дав йому цю інформацію? Дівчина оббігала всіх агентів, до яких змогла дістатися, проте жоден з них не відповів на поставлене запитання.