Глава 5. Таємниці «забутих» домів

Салон «Червоний оксамит» тулився серед брудних вуличок Фламмаса — одного з найбільших міст країни. Сюди не дотягувалися руки правоохоронців, не проникали вогні з площі. Приземкуваті жебрацькі халупи стирчали по сусідству, щільно притискаючись до стін будинку з високими важкими дверима. Парадний вхід для відвідувачів виділявся на тлі загальної сірості, незважаючи на відсутність будь-яких знаків або написів. Але мешканки салону ніколи не користувалися тими дверима. Для них відкритий був тільки чорний хід.

Юна дівчина через відкриті двері випустила на мить легкий передзвін голосів і солодкий дим, і вийшла в провулок. Оглянувшись по сторонах, вона накинула на голову капюшон щільної накидки. Вигадлива зачіска і незвичайний відкритий наряд могли привернути зайву увагу. Трохи поблукавши по вулиці, мешканка «Червоного оксамиту», нарешті, звернула в потрібний провулок.

— Я прийшла, пані, як і домовлялися... — прощебетала вона.

Від тіні під стіною відокремилася тонка жіноча фігура в непримітному сірому ганчір’ї. Дівчина майже відчула жорсткий погляд, що оцінив її за кілька секунд, а потім почула приглушений голос:

— Дуже добре. Роздягайся.

На землю впав згорток зі змінним одягом. Дівчина поспішно потягнула зав’язки на спині, залишившись в одному лише корсеті і прозорій нижній накидці. Жалюгідні п’ять хвилин пішли на повну зміну образу — і ось позбавлена ​​звичного вбрання дівчина прошмигнула в просвіт між халупами і зникла. А нова мешканка салону, сховавши старий одяг в щілини між каменями, впевненим кроком рушила до будинку.

***

— Ну, здрастуй, «Червоний оксамит», — Крістіана вдихнула пряний дим і озирнулася.

Вниз від чорного ходу вела гвинтові сходи, поруч з ними ховалася таємні двері. Варто було поширити рукою в прихованій ніші, щоб активувати важіль і потрапити в «жіночий будинок».

Внутрішнє оздоблення в ньому разюче відрізнялося від зовнішньої убогості. Крісс безжально і впевнено ступала тонкими гострими підборами по м’яким мереживним килимах. Повз картини у важких золочених рамах, повз ширми з легкої газової тканини, повз фліртуючі пари і скупчення сміхотливих дівчат. Дурманний запах пахощів проникав у свідомість, розслаблював і занурював в загальну атмосферу гульні і фривольної вседозволеності. Чоловіки готові були платити, падати на коліна, дарувати будь-які подарунки, аби повернутися сюди ще раз.

Крістіана зупинилася біля однієї з дверей, де троє широкоплечих охоронців її грубо оглянули. Відверта сукня, непристойно відкриті ноги, мінімум прикрас — шукати зброю було буквально ніде. Але хто б не скористався нагодою доторкнутися до новенької дівчини з непроникним обличчям. Крісс здригнулася, коли чужа рука ковзнула по внутрішній стороні стегна і піднялася вище. Охоронець засміявся:

— Що ти смикаєшся, як дівка?

Крістіана гордовито подивилась на нього.

— Я стою дорожче, ніж ти заробиш за місяць. Все це не для твоїх брудних лап, слуга.

Дівчина відсторонилася від почервонілого від гніву чоловіка, не відриваючи погляду від нього дочекалася, поки охоронці відкриють двері, і навмисно повільно увійшла в кімнату. Її чекали.

— Ти запізнилася, негідниця, — пробурчав сидячий у кріслі огрядний чоловік.

Поруч з ним на декоративному столику стояла почата пляшка вина, трохи далі коло стіни розташовувалася широке ліжко, стилізоване під балдахін. Незнайомець уже встиг розстебнути сорочку і зняти ремінь, і нетерпляче постукував пальцями по підлокітнику.

— Ви мене покараєте, пане? — Крістіана повільно наблизилася до товстуна і, наповнивши келихи бурштинової рідиною, присіла чоловікові на коліна. Той міцно обняв дівчину однією рукою і запустив пальці в її волосся.

— Гарненька, — уклав він.

— Що мені зробити, щоб заслужити прощення? — прощебетала Крісс і ніжно провела рукою по лисіючій голові кавалера. Той  хихикнув і витер хусткою спітніле чоло. Дівчина простягнула чоловікові келих.

— Ти ж не хочеш мене отруїти, крихітко? — товстун відсторонив її руку і рвонув зав’язки на платті. — Обійдемося і без цього. Йди до мене! Порадуй татуся!

— Як скажеш, — з придихом прошепотіла дівчина, всім тілом подавшись вперед.

Відпивши трохи відкинутого вина, вона поставила келих назад на столик. Сидіти їй було незручно, так як по більшій мірі на колінах лежало величезне пузо чоловіка. Але Крісс це нітрохи не хвилювало. Чужі руки стискали її груди, вологі холодні губи торкалися шиї і оголених плечей. Від товстуна неприємно пахло потом, і дівчина в якийсь момент спіймала себе на думці, що при бажанні можна було б відкопати частки обіду і вечері між складок на його шиї.

— Не квапся так, куди нам поспішати, — зі сміхом сказала Крісс і злегка відсунулася. - Ця ніч тільки наша, ніхто не завадить.

Товстун кивнув і разом осушив обидва келиха. Він важко дихав і обливався потом але напору не зменшував. Крістіана посміхалася, прикривала очі, томно зітхала. Пальці чоловіка завдавали їй біль. Вивільнитися з пастки їй вдалося лише ненадовго — товстун вказав на ліжко і випустив дівчину, щоб скинути з себе штани. Крісс слухняно лягла поверх м’якого покривала і грайливо поманила «кавалера» пальцем.