розділ 1.8.

1.8.

    Химвес був у відчаї. Химвес був розлючений. Всю свою лють він направив на Тапора, волав на нього на всю горлянку, бризкаючи слиною. Той застиг, як кам'яна статуя і мовчки вислуховував все, що летіло на нього.

    Тапору не було чого сказати. Від підготував двох найкращих секуратів, яких тільки бачив на своєму шляху  і бій, що відбувся напередодні, був найкращим із тих, які він бачив у своєму житті.

     Він чудово розумів, що зараз викликає лють Химвеса – втрата наживи. В цьому Тапор ніяк не міг зарадити і нічого не міг вдіяти. Його справою було готувати секуратів,  а не вдало їх продавати.

      Коли словесний потік вичерпався і Химвес втомлено завалився у своє крісло, слово взяв Коріон.

        - Все не так погано, Химвесе, - тихо мовив він.

         -  Та гірше нікуди, - буркнув Химвес. Він з під лоба блимнув на научника і подумав: «Звісно у тебе все не так погано, ти ж живеш за мої кошти і нічого власного не втратив».

     - Все не так погано, - повторив Коріон після короткої паузи. – Бій, який сьогодні відбувся, принесе славу твоєму домові. По-перше, він був справді потужним. А по-друге, в історії ігор ще такого не траплялося ніколи.

      - Так, але я все одно програв. В охоронці піде секурат клятого Горбатого Мані, - знову почав накручувати себе Химвес.

Коріон підійняв руку.

     - Вислухай мене… На наступних іграх вся увага буде привернута до твоїх бійців, бо таке не забувається. Це слава, хоча і дісталася таким шляхом. Чорна слава, якщо хочеш. Але кожну ситуацію можливо викрутити в свою користь за нагоди, і цю також. Травник навряд чи зможе повноцінно ходити в майбутньому, перелом тяжкий і нога повністю не відновиться, але ж є робоча сила, яка не користується ногами…

    Коріон взяв значущу паузу.

    У Химвеса блиснули очі.

   - Наприклад на галерах, - дійшло до нього.

  - Як приклад, на галерах, - підтвердив Коріон. – Варса також не можна випускати на арену. Але він залишиться бійцем, як тільки зростуться зламані кістки носа. А охоронці потрібні не тільки вельможам.

    Тож підсумуємо. Сьогоднішній бій приніс славу твоєму домові. Травника ти продаси на галери, Варса продаси, як бійця. Ти нічого не втратив Химвесе. А може й навпаки.

    Химвес зіскочив з крісла і заходив по кімнаті, заклавши руки за спину.

    В кутку подав голос Тапор.

    - Дозвольте, господарю?

    Химвес обернувся до нього. Коли знову почувся запах наживи,  вся його лють зникла хтозна куди.

   - Їх не можна зараз вести до інших секуратів. Хлопцям краще взагалі поки що не знати, що сьогодні відбулося.

   Химвес розвернувся до Коріона.

   - Тапор правий.- мовив той.- Якщо секурати дізнаються про сьогоднішні події, це може їх розчарувати. Вони почнуть сумніватися в можливості визволення у разі перемоги, а це рушійна сила щоб тримати їх «припнутими» без кайданів. Відправ Дарія на острів Атуело.  Я домовлюся із Сестрами Віри.

   - Навіщо відправляти травника в жіночий монастир? – здивувався Химвес.

   - Острів Атуело не монастир, - заперечив Коріон. – Так багато хто думає, але насамперед із-за того, як себе називають Сестри Віри. Але вони не є монахинями. Сестри Віри – лікарки. Вони перебувають в Ордені научників. На острові Атуело лікують тих, кого потрібно сховати. Божевільні родичі знатних людей. Ті , хто заразився непристойними хворобами. Багатії, що доживають віку наодинці і заважають деяким своїм родичам та тому подібне… Дарію там трохи підлікують ногу, з його переломом навряд чи справиться твій придворний лікар. Заодно, сховаємо його. А Варса просто потримай окремо декілька місяців, доки не знайдемо кому його продати.

    Химвес розсміявся.

   - Щоб я без тебе робив, Коріоне?

   - Щоб ви всі без нас робили? – мовив той у відповідь.