Розділ 1.3.

1.3.

     Дерева.

     От за чим найбільше сумував Дарій  із зовнішнього світу. Кожного разу, коли їх виводили під відкрите небо, на опалену сонцем арену, він уявляв, що навколо неї ростуть дерева. Ходили чутки, що дерева були на передньому дворі, але секуратам туди доступу не було, тільки арена і казарма.

    Сьогодні було особливо спекотно. Дарій і Варс тренувалися окремо від інших хлопців. Варс марив тим боєм, який вони влаштують, коли будуть битися в останнє. Дарій не перечив йому, але і не підтримував. Одного разу, під час тренувань, Дарій , щоб ухилитися від удару, відштовхнувся від кам’яної стіни ногою, перевернувся в повітрі над власною головою і  опинився вже за спиною суперника. Варс на секунду згубився, що дозволило Дарію нанести тому кілька ударів, від яких останній впав на пісок.

    Ввечері, після уроку граматики, він сказав Дарію, що це було неймовірно.

    - Це було … гарно… - шепотів він, наче їх хтось мав підслуховувати. - Як би це побачили глядачі на арені – вони були б в захваті. Мені от що спало думку. Ми ж можемо розробити і відпрацювати багато таких прийомів. Перевертання, перекидання через голову, оберти навколо себе в стрибку з нанесенням удару ногою… От що нам потрібно. Такий бій точно захопить публіку і точно заслужить на нічию. Що скажеш?

    - Можливо, - стримано мовив Дарій, обмірковуючи слова друга. Він не міг бачити свого викрутаса сьогодні, але  розумів, що мабуть справді було гарно з точки зору проведення бою.  

    Після цієї розмови вони почали пробувати впроваджувати в бій елементи акробатики. Робили це обережно, щоб не побачив наставник. Але, як виявилося, даремно. Тапор все ж помітив їхні спроби, та відреагував зовсім не так, як очікували хлопці. На цей раз відмітився Варс. Він спробував зробити удар ногою, під час перекидання через себе. Дарій ухилився, але Варс несподівано, ще до того, як став на землю, змінив траєкторію свого руху і вдарив вже іншою ногою. Дарій цього не очікував і пропустив. Тільки після цього секурати помітили наставника, що стояв на підвищенні над ними.

   - Спробуй ще раз, - сказав той, коли друзі вже очікували повного «розгрому» від нього.

   Варс похитнувся, щоб набрати енергії руху і спробував повторити. Майже вийшло.

   - Ще раз, - наказав Тапор.

   Спробував ще раз. Вийшло краще.

  - Чудово, - мовив наставник. – Сьогодні до кінця дня відпрацьовуйте цей удар.

  Хлопці переглянулися, коли той пішов.

  - Йому що , сподобалося? – запитав Варс.

  - Схоже, що так, - відповів Дарій.

  Так. Тапор знайшов, що такі удари не тільки видовищні, а ще й ефективні.

  Наступного дня він сам перевірив, як у них вийшло відпрацювати цей елемент. Показав їм ще декілька подібних рухів, до яких хлопці ще не додумалися самі, наказав відпрацьовувати до завтра, щоб побачити як вони діють.

   Після цього їхні виснажливі тренування пішли в зовсім іншому руслі.

   Тапор вирішив поганяти їх кілька тижнів між собою з новими вправами, а потім виставити окремо проти них по одному з найкращих секуратів, що йшли за ними, щоб перевірити ефективність.

    Успіх був приголомшливими. Противник Варса втримався менше хвилини. Противник Дарія тільки ледь більше хвилини. Після того, як Тапор впевнився в ефективності нових прийомів, він знову вніс корективи в їх тренування. Тепер в них добавилася година, коли вони відпрацьовували тільки акробатичні вправи.

    Було важко, бо крім фізичних навантажень потрібно було ще вчитися. Вони мали хоч поверхнево знати устрій усіх королівств, розбиратися в рангах знатних осіб, знати протоколи зустрічей, вміти читати та писати…

    Дарій вчився із задоволенням, його завжди тягнуло до нових знань. Варсу давалося тяжко, але він старався, як міг, бо знав, це його шлях на свободу.

    У Варса життя склалося зовсім не так, як у Дарія. Племена горян, що населяли гірські хребти від півночі до півдня,  мали своє, особливе світосприйняття. Відчайдушно-войовничі, вони ставилися зневажливо до життя, як до свого, так і до чужого. Варса продав у рабство власний батько. За що? Він вже не пам’ятав, занадто був малим на той час. Можливо за борги, можливо програв комусь, можливо таким чином уклав якусь домовленість для свого племені. Батько був вождем, Варс знав за це, пишався цим і зовсім не ображався, вважав: якщо той так вчинив, то на те були поважні причини. Дарій ніколи цього не розумів, але в нього було достатньо розуму не говорити про це другові. А той мріяв, як він стане охоронцем, зустріне колись своїх родичів і вони будуть пишатися ним. Мріяв про те, як вождь і старійшини будуть ставити його в приклад майбутнім поколінням. І якщо для цього потрібно було гризти граніт науки, то Варс буде його гризти, щоб там не було.

    День спливав за днем. Тренування – навчання – відпочинок. Доба за добою. Скоро мали початися бої і хлопці чекали цього. Кожен зі своєю метою.