Минуло багато років. Елайна і Арден стали старшими, але їхня мудрість і сила залишалися незмінними. Вони бачили, як їхні учні виростають і стають великими магами і воїнами, які захищають світ.
Одного вечора, коли вони сиділи біля вогнища, Елайна звернулася до Ардена:
— Ми зробили багато, але я відчуваю, що наше завдання ще не завершене. Є ще багато знань, які ми повинні передати.
Арден усміхнувся і взяв її за руку.
— Ми підготували нове покоління, і вони готові до будь-яких викликів. Наша спадщина буде жити через них.
Вони дивилися на своїх учнів, які зібралися навколо вогнища, і відчували гордість за те, що змогли зробити. Їхня спадщина жила в кожному з них, і вони знали, що світ у надійних руках.
Елайна і Арден продовжували жити у своєму селі, допомагаючи і навчаючи всіх, хто потребував їхньої допомоги. Їхня історія стала легендою, яка передавалася з покоління в покоління.
І навіть через багато років, коли вони вже покинули цей світ, їхні імена залишилися в пам'яті людей як символи мужності, мудрості і любові. Їхня спадщина продовжувала жити, і світ ставав кращим завдяки їхнім зусиллям і подвигам.