Розділ 9. У сутінкових лісах

Подорож до північних земель була важкою і небезпечною. Ліси ставали все густішими, а повітря все холоднішим. Елайна і Арден йшли вперед, орієнтуючись на розповіді незнайомця.

Одного дня, коли вони підійшли до великого лісу, Елайна відчула дивне тремтіння у повітрі.

— Цей ліс сповнений магії, — сказала вона, зупиняючись на мить. — Тут відбувається щось незвичайне.

Арден кивнув і дістав свій меч.

— Будь готова до всього, — попередив він.

Вони увійшли до лісу, і атмосфера навколо змінилася. Дерева були високими і темними, їхні гілки перепліталися, утворюючи химерні фігури. У повітрі відчувалася напруга, і кожен звук здавався загрозливим.

Раптом вони почули крик. Це був крик відчаю і болю. Елайна і Арден кинулися на звук і побачили жінку, що намагалася втекти від великих темних створінь. Вони виглядали як перевертні, з червоними очима і гострими кігтями.

— Ми повинні допомогти їй, — сказала Елайна, піднімаючи руки для використання магії.

Арден кинувся вперед з мечем, а Елайна спрямувала свої сили на створіння. Вони билися разом, як одне ціле, відчуваючи підтримку і силу один одного.

Коли останнє створіння впало, жінка впала на коліна, задихаючись від страху і втоми.

— Дякую, — сказала вона, дивлячись на них зі сльозами на очах. — Ви врятували мене.

— Хто ви? — запитала Елайна, допомагаючи їй підвестися.

— Моє ім'я Ліра, — відповіла жінка. — Я з сусіднього села. Ці створіння напали на нас, і я змогла втекти. Вони шукають когось, хто може їм протистояти.

Елайна відчула холодний тремтіння. Вона знала, що це тільки початок, і що попереду їх чекає багато небезпек.