Коли вони наблизилися до фортеці Заліара, Елайна відчула холодне тремтіння у повітрі. Місце було сповнене темної магії, і кожен крок здавався важким. Але вона була рішуче налаштована, і нічого не могло її зупинити.
— Пам'ятай все, чого ти навчилася, — сказав Арден, тримаючи її за руку. — Ми повинні діяти швидко і рішуче.
Вони увійшли до фортеці, і битва почалася. Заліар був могутнім, але Елайна відчула, що її сили зросли настільки, що вона могла протистояти йому. Вона спрямувала свою магію, використовуючи всі навички, яких навчилася.
Битва була жорстокою і виснажливою. Елайна відчувала, як її сили вичерпуються, але вона не здавалася. Вона бачила Ардена, який бився поруч з нею, і це надавало їй сил.
— Ти не переможеш нас, Заліаре! — закричала вона, спрямовуючи потік магії на темного чаклуна.
Заліар зловісно усміхнувся, але його обличчя спотворила гримаса болю. Він відчув силу Елайни і зрозумів, що не зможе її подолати.
— Це ще не кінець, — прошипів він, зникаючи у темряві.
Коли битва закінчилася, Елайна і Арден стояли серед руїн фортеці, важко дихаючи. Вони перемогли, але відчували, що попереду ще багато роботи.