Коли сонце сіло, Арден і Елайна розбили табір на невеликій галявині. Арден розпалив вогнище, і його світло відбивалося у його очах, надаючи їм ще більшої глибини.
— Ти повинна знати, що наше завдання небезпечне, — сказав Арден, коли вони сіли поруч біля вогню. — Ворог сильний і безжалісний. Він знає про тебе і зробить все, щоб зупинити нас.
— Хто він? — запитала Елайна, дивлячись на вогонь. Її серце стискалося від страху, але водночас вона відчувала рішучість.
— Його ім'я Заліар. Колись він був могутнім чаклуном, але темні сили спотворили його душу. Тепер він прагне завоювати наш світ і поневолити всіх, хто не підкориться.
Елайна відчула, як у її грудях піднімається хвиля гніву. Вона не знала Заліара, але вже ненавиділа його за те, що він планував зробити з її світом.
— Ми зупинимо його, — сказала вона твердо.
Арден усміхнувся, і ця усмішка була сповнена гордості.
— Ми зупинимо, — погодився він. — Але спершу ти повинна навчитися контролювати свої здібності. Це буде важко, але я вірю в тебе.
Вони продовжували розмовляти до пізньої ночі, поки вогонь не згас. Елайна відчувала, що з кожною хвилиною все більше довіряє Ардену. Його присутність надавала їй сили і впевненості.
Коли вона лягла спати під зоряним небом, її думки були заповнені майбутніми пригодами. Вона знала, що попереду її чекає багато небезпек, але також відчувала, що знайде щось більше — можливо, навіть справжнє кохання.