Розділ 1. Пробудження

Ліс навколо був темним і густим, лише де-не-де пробивалися промені місячного світла, створюючи химерні візерунки на землі. В середині цього чарівного світу, серед дерев, стояла Елайна — висока, струнка дівчина з довгим рудим волоссям, що падало на плечі хвилями. Її зелені очі світилися у темряві, як у хижої кішки.

Елайна виросла у маленькому селі на краю королівства Елларія. Її життя було простим і непримітним, поки одного дня не сталася подія, яка змінила все назавжди. Одного ранку, коли вона ще була дитиною, її мати, стара травниця, розповіла їй про легенду, яка ходила серед місцевих жителів. Легенду про давній рід чаклунів, з якого, як виявилось, походила сама Елайна.

Ці думки про минуле не давали їй спокою, коли вона стояла серед лісу, вдивляючись у далечінь. Її душу переповнювало передчуття — щось мало статися. І це "щось" вже чекало на неї.

— Хто ти? — голос, глибокий і трохи хриплуватий, пролунав у темряві.

Елайна різко обернулася і побачила перед собою чоловіка. Він був високим і м'язистим, з темним волоссям, яке падало на чоло. Його очі, глибокі та сині, здавалися бездонними.

— Моє ім'я Елайна, — відповіла вона, намагаючись приховати своє здивування і легкий страх. — Хто ти?

— Мене звуть Арден, — відповів незнайомець. — Я прийшов, щоб знайти тебе.

— Знайти мене? Але чому?

Арден зробив крок уперед, і Елайна відчула тепло, що виходило від нього.

— Ти — остання з роду давніх чаклунів. Твоя доля — велика, і від тебе залежить майбутнє всього нашого світу.

Елайна дивилася на Ардена, і її серце калатало. Її життя, здавалося, лише починалося.

Елайна стояла на місці, намагаючись осягнути слова Ардена. Остання з роду давніх чаклунів? Це звучало неймовірно, проте щось у її серці підказувало, що він говорить правду.

— Чому я? — запитала вона нарешті. — Я лише звичайна дівчина з маленького села.

Арден усміхнувся, і ця усмішка була теплою, але трохи сумною.

— Ти не просто звичайна дівчина, Елайна. Твої здібності ще не пробудилися, але вони є. І вони потрібні зараз, як ніколи раніше. Темрява знову піднімається, і лише ти можеш її зупинити.

Елайна відчула, як по її шкірі пробігли мурашки. Темрява... Вона завжди відчувала, що є щось більше, ніж те, що вона бачила щодня у своєму селі.

— Як я можу допомогти? Я не знаю нічого про чаклунство чи магію.

— Я навчу тебе, — сказав Арден, роблячи ще один крок уперед. — Але ми повинні поквапитися. Наш час обмежений.

Елайна зробила глибокий вдих і кивнула. Вона не знала, що чекає на неї попереду, але відчувала, що це її доля. Разом з Арденом вони вирушили вглиб лісу, залишаючи позаду знайомий, але вже чужий світ.