1

Аліса дуже любила читати. З раннього дитинства вона поглинала книжку за книжкою. Їй подобалося гуляти різними світами, переживати емоції разом з героями, бути і піраткою, і принцесою водночас. Теплий літній вечір дозволяв почитати надворі трохи довше. Аліса дуже любила цей невеличкий парк біля дому. Тут було всього дві лавки, з людей переважали собачники, які надовго не затримувалися, інколи повз проходили випадкові перехожі, але зазвичай ніхто не сидів довго — і тому завжди була тиша.

Аліса дуже любила читати й любила тишу. А от чого не любила — так це гучних, невихованих людей. Наприклад, того парубка, що розвалився на сусідній лавці й уже хвилин п’ятнадцять кричав у телефон. Аліса стримано зітхнула й зло глянула на нього. Розстебнута сорочка, потерті джинси, брудні кросівки — він був схожий на п’яного чи обдовбаного. Наче якийсь болотяний монстр.

Хлопець не замовкав: то реготав, то кричав, то стукав рукою по лавці. Аліса знову зітхнула — спогади перекинули її у дитинство. Батько не розумів користі від читання, а от користь від сапання городу — дуже навіть. Дівчина закотила очі. Він помер раптово від інфаркту після того, як відібрав у малої Аліси книжку, не давши дочитати дві сторінки. Мати також не розуміла захоплення доньки і намагалася привчити її до хатніх справ — і теж померла раптово. Аліса не плакала й не сумувала, бо мала чудову тітку, що працювала в бібліотеці, а для дівчинки це був справжній рай.

Із приємних спогадів її вирвав гомін парубка. Він щось вигукував їй, махав руками й огидно посміхався. Мабуть, цей хлопець теж не розумів цінності книжок і тиші. Аліса взяла свою металеву закладку, виготовлену на замовлення — подарунок тітки, яка теж цінувала тишу й підтримувала порядок у бібліотеці. Дівчина швидко підвелася і підійшла до хлопця.

Вранці Аліса, як завжди, пила чорний чай з молоком і дивилася новини. Сьогодні був цікавий сюжет про вбитого хлопця, але поліція знову нічого не знаходила, не розуміла мотиву. Аліса похитала головою. Усього-то й треба було — зберігати тишу.