Діана

Діана

На полотні вимальовувався сюжет, коли прийшло повідомлення від Христі з адресою вечірки. Ми так робимо задля безпеки. Я підняла телефон та швидко відписала: Відволічись, багато не пий, люблю. Христя відразу ж стала надсилати купу сердечок і гіфок. З усмішкою на обличчі я відклала телефон подалі та занурилась в роботу. 

Підйом вгору, який я бачила, гуляючи по місцевості, вийшов як я і планувала. Задоволена собою, не відводячи руки від полотна, я продовжувала писати, допоки природне світло не закінчилось і не довелось йти до вмикача. 

— Досить…. непогано, — промовила вголос,  дивлячись на готову картину.

Нарешті я це зробила, ця дорога вгору, оточена деревами, яку я бачила під час прогулянки, ніяк не виходила з моєї голови, і ось нарешті я втілила цей пейзаж на полотні. Вийшло якось самотньо, похмуро, хоча я цього не планувала, але вже як є. Руки чесались показати Христі, вона єдина любить те, що я роблю і каже що в мене талант. 

Моя мати не дуже добре до цього ставиться, думає що це порожня трата часу, адже митці помирають рано і в бідності. Через що вона постійно впихувала мене на юриста чи ветеринара, казала там гроші будуть точно. Я досі не можу собі уявити як вона погодилась з тим, що я вступила в художку тоді. Мабуть, через те, що я потрапила на бюджет на першому курсі і їй не довелось платити за це. Зрештою довго я не протрималась, адже не мала часу ходити на пари через роботу.

Грошей завжди було катастрофічно мало, згадала як мама спеціально казала що не голодна, щоб віддати мені залишок їжі. Батько так жодного разу й не прийшов, і не прислав грошей. Чи боляче мені? Так, досі. Я не розумію що зі мною не так? Чому він мене покинув, хіба я настільки погана донька була? З усім тим зараз я не так часто про це згадую. Краще вдавати що його немає і ніколи не було, ніж плакатись і думати гадати чому та за що. Тішусь, що зараз з грошима стало набагато легше. Лякає те, що ця робота на декілька місяців лише, а що буде далі не знаю. Я виписала деякі курси, але не впевнена що це моє. На одній стороні стабільність та впевненість. На іншій — бажання писати та заробляти на картинах.

Попри тривожні думки через майбутнє та Христю, заснула я з почуттям тепла всередині грудей. Так завжди, коли я завершую картину, почуття виконанності чогось важливого для себе, почуття любові. Та й взагалі неймовірні відчуття переповнюють кожного разу, як тільки мию пензлі та прибираю зону малювання.