Діана

Діана

Адьйос… тьху ти, сраний піжон. Що взагалі на мене найшло? Чому я погодилась на це дурне парі? Як тільки я почула, як його машина виїхала за ворота, я нарешті дала волю своїй злості та стала ходити по саду, обурюючись тим, як підло він вчинив. 

Я влипла конкретно. Мені доведеться витрачати один з двох вихідних на нього. Єдине, що мені залишається, так це сподіватись на те, що він про нього забуде і все буде як раніше. Я повертатимусь додому в суботу та малюватиму, а в неділю відсипатимусь. 

Коли емоції вщухли, я стала до роботи. А потім поставила ту кляту камеру та вирішила прогулятись навколо і заодно подзвонити Христі дізнатись як вона. Востаннє коли ми говорили вона плакала, а після ігнорувала мої повідомлення.

— Зняла тимчасову кімнату. Після завтра йду на вечірку в клуб, так що не хвилюйся за мене. Я впораюсь.

— Вечірка серед тижня? — здивувалась я.

— Так, хочу розвіятись. В мене якраз буде вихідний на роботі.

— Будь обережна.

— Не хочеш зі мною? А то сидиш вічно то на роботі, то вдома, відпочивати інколи ж теж треба.

— Я відпочиваю, коли пишу картини, ти ж знаєш.

— Та знаю. До речі, як там твій боос? Ви з ним бачитесь?

— Сьогодні цей піжон приїздив.

— Оооо 

— Та не оо, я програла йому в парі.

— Що? Ти та спір? На тебе точно не схоже, ти завжди вважала, що сперечатися безглуздо.

— Так, я й сама не знаю що на мене найшло. Його зарозумілість мене вибісила і  мені захотілось його попустити.

Я розказала подробиці парі й Христя лиш посміялась з мене. Почути її сміх після того, як їй розбив серце Коля, було так добре, що захотілось поставити його на повтор. Від розмови з нею мені стало легше, сподіваюсь їй теж. Від її сили, що постійно від неї йде, я ніби сама стаю сильніше. Так радію що в мене є така людина поруч, яка завжди підтримає, допоможе, заспокоїть. Навіть коли заспокоювати треба від програшу в парі. 

Христя ігнорувала тему колишнього і розповідала про свою нову кімнатку, в яку заїхала тимчасово. Я намагалась спитати, але вона як завжди казала що все гаразд. Її голос затремтів.

— Як захочеш поговорити, я завжди поруч.

— Так так, вибач, треба йти. — сказала вона та відключилась.

Я дивилась на темний екран телефону та думала про неї й серце розривалось від того, що я нічим не можу допомогти.