Діана

Діана

Біг не був частиною мого життя, але сьогодні я встала з бажанням побігати. Ранкове повітря торкалось обличчя, ноги  рухались, з кожним рухом очищаючи думки. Вся мокра, заряджена енергією, я прибігла додому з пробіжки. 

Нашвидкуруч поснідала, вхопила речі та побігла на автобус.  Телефонний дзвінок від Христі здивував мене, вона зараз мала відпочивати з Колею. Христя плакала в слухавку і я цього точно не очікувала. Вона ніколи, навіть коли переглядала зі мною «До зустрічі з тобою», не плакала. 

— Що трапилось? Ти де? 

— Я… — плачучи, намагалась сказати Христя, — у потягу, їду додому.

— А Коля? 

— Він мені зраджував.

— О, Христю, мені так шкода.

— Ми були з ним чотири роки. Чотири роки брехні.

Вона плакала мені в слухавку і жалілась на нього, аж поки сил вже не стало і вона не заснула. Який же гівнюк, я думала він не настільки гнида, щоб так вчинити. Але моя інтуїція щодо нього не підвела і він виявився паскудою.

Моє серце розривалось за подругу і після роботи я довго не могла заснути, думаючи про стосунки, зради та все в цьому роді. В самої стосунки більше ніж місяця не тривали, і скоріш за все більше їх не буде. Чи хотіла б я? Не знаю. Довіряти ще з дитинства мені було важко. Батько кинув мене, немов іграшку. Потім ще Максим… зі своєю агресією до мене, після того, як я йому відкрилась. Я розумію, що тупо відмовлятись від стосунків через дитячі травми, але нічого не можу з собою зробити. Відчуваю себе черепахою, яка закривається тільки-но відчує шурхіт біля себе.

Зранку я ледь встала, борючись з бажанням вимкнути будильник та спати далі, але гроші самі себе не зароблять. Я швидко зібралась і рушила на подвір’я. Роботи мало, в порівнянні з колишньою роботою баристою, і графік гнучкий. Я можу в принципі за ранок все зробити та мати вільні пів дня, але я не люблю рано вставати, тому працюю з десяти й до чотирьох або п’яти. Райська робота за такі гроші. І я рада, що мені підвернулась така можливість. 

Особливо рада, що мені не доводиться бачитись з босом. Терпіти його самовдоволену фізіономію та неможливий характер було б нестерпно для мене. 

Христя так і не відповіла на десяток моїх повідомлень. Я могла лише здогадуватися в якому вона зараз стані. Мені боляче, що вона закрилась від мене і переживає цей біль одна. Як і завжди. Щойно їй боляче, вона тікає від усіх, а потім повертається ніби нічого не трапилось.