Діана

Діана

Вдруге за ранок сиділа біля унітаза, позбавляючись вчорашніх посиденьок з Христею в мене вдома. Швидко відписую їй та повідомляю, що кидаю пити. Не знаю що вчора на мене найшло, але я випила більше ніж коли-небудь. Голова незмірно тріщить і якби мій бос не був таким виродком, я б попросила вихідний. Натомість я збираю себе по шматочках в холодному душі, приймаю пігулку від головного болю та йду на автобус. Першим ділом відкриваю повністю вікно, та тішусь що ніхто не кричить, щоб закрила. 

Мій досі затуманений погляд бачить нове повідомлення від недобоса і я закриваю рота рукою, бо взагалі не пам’ятала як то писала. Вочевидь Христя тоді відійшла до туалету, бо інакше пояснити це я не можу, адже ми постійно розмовляли з нею. А тут…

Згораючи від сорому за свою скоєну фатальну, жахливу помилку та зла на себе, я доїжджала до роботи. Будь вона проклята! 

Захотілось щось написати у відповідь, але я вирішила що ігнорувати буде краще за все. Коли ця геніальна ідея прийшла в мою помираючу від похмілля голову, на телефоні пролунав найкращий, найприємніший звук у світі. Один пілік і відразу життя видається не таким вже й важким. Мої очі полізли на лоба, коли я побачила суму. Я очікувала на аванс, а не на повну місячну, але пофігу. Щасливою я стала до роботи, а похмілля неначе рукою зняло. 

Водій чи хто він там Максиму, привіз ключі від дому. Тепер в мене є можливість заощадити на проїзді, але чомусь стає лячно від думки залишатись тут на ніч. Не знаю чого я боюсь, але вирішую після роботи йти на зупинку. 

— Ти велика молодець, — сказала Христя, якій я подзвонила, коли йшла на автобус. — Але чому ти така захекана? 

— Йду на зупинку.

— Але, ти ж казала що можна жити там? Може подумаєш над цим. Я так розумію Максим майже не буває там, тобі нема чого турбуватись.

— З одного боку так, мені буде значно простіше, та і грошей заощаджу. А з іншого боку, раптом він приїде і буде там жити. Він може зробити на зло мені. 

— Я все-таки ставлю ставку, що жити в батьківському домі він не стане, сміло складай свій рюкзачок та ночуй там, а на вихідних повертайся у свою квартиру.

— Можливо так і зроблю, дякую Христя, люблю тебе.

Я сиділа на зупинці в очікуванні автобуса, що запізнювався. Згадала за Христі слова і глянула на годинник. Якщо переночую тут, то заощаджу цілу годину ввечері та зранку зможу поспати довше. Останнє переконало мене остаточно. Закинувши рюкзак на плече, я пішла в сторону будинку.