8 років тому

Діана

— Так смачно! Я ніби три дні не їла, — сказала Христя за столом їдальні.

— Згодна, — відповіла я і стала колупатись  виделкою в тарілці. — То ти взагалі не турбуєшся про програш? 

— Ні, я зрозуміла що нічого вже не виправлю, тому засмучуватись точно не збираюсь — відповіла вона, — Сьогодні я збираюсь відтанцюватись на повну. 

— А я посиджу як завжди на лавці  та й піду.

— Та ну, Діано, тобі от-от виповниться тринадцять, а ти оце як стара бабця. 

—  Я не бабця…

— Тоді доведи, — беручи на слабо, сказала Христя і підвелась з тацею з-за столу. 

«Христя як Христя», — подумала я та пішла за нею. Наздогнавши її, ми вже збирались виходити з їдальні, коли на мене налетіла, мов вихор, зла Настя. 

— Вибач, — кинула вона мені — Не помітила тебе.

Ми перезирнулись між собою з Христею та стали, як вкопані, чекаючи на подальші її дії, але вона сіла за стіл та сиділа, дивлячись в одну точку на стіні.

— Що з нею? — спитала я.

— Та вона ж на змаганнях сьогодні з Максимом своїм посварились, ти що, не бачила? — стала пояснювати Христя.

— Не бачила.

— Вічно ти все пропускаєш цікаве — закотивши очі, Христя продовжила — Вона підбігла до нього і типу вони щось говорили, і в ході розмови з’ясувалось, що він не пам’ятає як звати її подругу, уявляєш? Вони буквально разом постійно, а він не зміг навіть імені її запам’ятати. 

— Мда, чому він тоді всі ці два тижні з нею зустрічався раз не цікавиться її життям? — риторично спитала я.

— Хлопці такі хлопці, не зрозуміло що в них в голові.

Після цієї розмови я не знаходила собі місця. Максим відкрився на змаганнях з іншого боку. Його допомога дівчині, яка впала під час гри, приступ тривоги біля дерева. І водночас він абсолютно не цікавиться друзями власної дівчини.

Коли він підійшов до мене біля дерева, я дуже здивувалась і не знала що сказати. Від його присутності мені було ніяково, тому я втекла.  

До дискотеки була година, поки дівчата про щось говорили, я дістала скетчбук та продовжила малювати. Думки про Максима не відпускали й мені це не подобалось. Я підкрутила музику в навушниках голосніше, та й це не допомогло. Від згадки його погляду, мої щоки почали пекти, а вуха горіти. Мені стало соромно від своїх думок. Щоб дівчата нічого не запідозрили, я лягла на живіт і продовжила малювати.

Максим

 На дискотеку ми прийшли, коли вже всі активно танцювали. Побачивши малявку на танцмайданчику, я неабияк здивувався. Вона майже завжди сиділа на лавці та дивилась як танцюють інші.

— Програш на тебе так вплинув, що ти пішла у всі тяжкі? — спитав я, різко підійшовши до Діани.

— Що? — перепитала вона через гучну музику.

— Кажу ти гарно танцюєш.

— Чому б тобі не піти…? — знітившись, промовила Діана — До своєї дівчини?

Проігнорувавши питання, я набрався хоробрості, щоб запропонувати потанцювати наступний повільний танець разом, але вона відсахнулась від мене, ніби я чорт якийсь. 

— Що таке? Чому ти за мною ходиш? — розвернулась вона, бо помітила як я вийшов за нею в коридор.

— Хочу і ходжу, не можна? 

— Не тоді, коли в тебе є дівчина.

— А хто сказав що є? Ми розійшлись — збрехав я. Насправді я ще не поговорив з нею, але не думаю що це кардинально щось змінює.

Вона зупинилась. Не знаю чи здалось, чи я дійсно помітив, як на секунду на її обличчі виникли радощі, але це була всього лиш мить. Далі вона повернулась до свого звичного байдужого виразу та схрещених рук. 

— Ясно, то що ти від мене хочеш?

— Ти прикольна.

— Мило, — відповіла вона, — Дякую, але або кажи щось конкретне, або йди… — не встигла вона договорити, як я поцілував її. Наші вуста  на мить невпевнено зіштовхнулись. Я не знаю що на мене найшло, але цей поцілунок зовсім не схожий на ті, що були з Настею. Від нього по тілу пройшлись сироти, а серце забилось швидше. Її вуста м’які та зволожені відчувались як найсмачніший десерт. Я хотів ще.

— Малявко, — сказав я, притулившись до неї ближче, — Ти мені подобаєшся з першого дня тут.

Після нашого поцілунку я більше не хочу її відпускати. 

— Якщо подобаюсь, — сказала вона, відштовхнувши  від себе, — То чому зустрічався з іншою? — роздратовано вичавила з себе питання, витираючи губи. 

Питання застало мене зненацька, я не хотів признавати, що я слабак. Коли вона віддалилась, я відчув холод, який пронісся моєю спиною.

— Ти сміятимешся з мене.

— Ну? — в очікуванні спитала вона.

Діана

Я чекала від нього відповіді здавалось вічність. Вуста були приємно зволожені після поцілунку. Мого першого поцілунку.  

— Бо ти мене відштовхнула, і я не думав що в мене є шанс — нарешті промовив він.

— Дурень.

  Це єдине що я могла сказати на той момент.

— Знаю, ти мене пробачиш? — спитав Максим, підійшовши ближче до мене.

Його близькість змушувала мене тремтіти. Здавалось, ніби в животі щось скручується. Я видихнула, намагаючись впоратись з емоціями, які вирували всередині.

Емоцій було так багато, що я забула відповісти на питання. І не довелось, він обійняв мене. Було дивно так стояти разом з ним. Це було не схоже на обійми з Христею чи Нікою. Навіть не схоже на обійми матері, коли вона обіймала мене маленькою. Це було… приємно та тепло, ніби взимку укутатись повністю теплючою ковдрою. 

Не знаю як довго ми так стояли, коли почули голос Богдана.

— Максе, тебе Міша кличе — крикнув він через коридор та пішов так само швидко як і з’явився. 

Ми відійшли один від одного і  стало неприємно холодно.

— Я піду… — сказав Максим, — Ти будеш тут?

— Ні, я піду до Христі.

— Тоді… — Максим швидко поцілував в щоку мене, — Завтра зустрінемось?

— Так, завтра, — спантеличено промовила я.