Діана

Діана

Вже вечоріло, а ніхто так і не прийшов. Розлючена я йшла до автобусної зупинки. Оскільки ключі від будинку власник мені так і не завіз, доведеться на проїзд витрачати гроші відкладені на квартиру. Щоб хоч якось заспокоїти свої нерви, вирішила набрати Христю, поскаржитись.

— Ти уявляєш, який падлюка, навіть не прийшов.

Вона пообіцяла завтра набрати Костю, того хлопця, який мене наймав, і він має все владнати. Попри почуте, я заспокоїлась тільки коли торкнулась руками пензля. 

На ранок я вже неспішно збиралась, розчарована вчорашнім днем. Костя повідомив мені що робити і я взялась до роботи. Знайти робочі речі був той ще квест — бігала по подвір’ю, мов курка без голови. Тішить що погода покращилась, я навіть закачала рукава в худі та думала чому я не одягла під низ футболку якусь. 

Наступного дня господар цього будинку теж не прийшов, добре що хоч Костя вказав чим можна зайнятись на декілька днів. Що робитиму далі — таємниця, сподіваюсь не доведеться знов через подругу  зв’язуватись з ним, адже номер телефона я забула взяти.

Була субота і я вагалась чи йти на роботу, чи ні, адже графіку досі немає. Зрештою я вирішила поїхати посадити квіти, які назвав Костя. А йому певно той господар, який так і не з’явився.

Довго возилась з ними та хвилювалась чи правильно все роблю. Впоравшись, я прибрала за собою сапку та рукавиці й пішла на зупинку. 

— От дідько, — заповнила своїм голосом порожню квартиру. 

В мене закінчилися фарби та полотно, щодо зарплатні нічого незрозуміло, адже деталі мав повідомити господар, а його ні сном ні духом. Я ніколи не могла сказати на себе зла людина, але коли я думаю про цього, очевидно не бідного, роботодавця, мене прямо трясе. 

З думок мене витягло мигання телефону. Висіло  повідомлення з незнайомого номеру.

— Добрий вечір, вибачте, що так пізно турбую, ви працюєте в моєму будинку на подвір’ї. Я вирішив запитати чи все вам подобається і влаштовує?

 ЩО? Чи все мене влаштовує? Який придурок. На мить я вирішила написати йому все що я думаю, але згадка про те, що мені доведеться працювати на нього ще три місяці та… двадцять сім днів, охолонула мене.

— Добрий вечір. Якщо ваша ласка, мені хотілось б знати детальніший план моєї роботи, коли відбувається виплата заробітної платні, яким чином (готівка\картка), і якого біса ви такий мудак?..

Я чесно хотіла видалити останнє, але раптово натиснула надіслати. Серце на мить перестало битись і я не знала куди себе діти. Не встигла я видалити, як побачила, що він прочитав і друкує. Обурення від його повідомлення замінив страх втратити роботу.  Швидко накинувши на себе кофту, збігла по сходах з четвертого поверху, паралельно вмикаючи «Enemy - Imagine Dragons». «Буде що буде, вже все одно нічого не змінити» — думала я, блукаючи навколо будинку з тривогою всередині.

Як я могла бути такою необережною? Він же мій роботодавець. Бляха! Залишається сподіватися що він не звільнить через це.

 Мені точно не можна втратити цю роботу.