Діана

Діана

Після невдалої співбесіди на хорошу роботу, зневірена зайшла всередину продуктового магазину. На моє питання чи є робота дівчина за касою кивнула в бік, де стояла жінка і говорила телефоном. Я дочекалась, поки вона завершить розмову та спитала.

— Так, не вистачає працівників.

— Чудово, як щодо графіка та зарплатні?

— Зарплата десять тисяч, графік п’ять два. Можете почати завтра.

Я дивилась на неї та не могла повірити в те, що вона це серйозно. Десять тисяч на місяць це майже половина коштів, які я витрачаю щоб винаймати житло. А за що жити? Я думала зарплатня з колишньої роботи була мізерна, але зараз розумію наскільки помилялася.

— Ні, дякую, на все добре.

Щойно я це сказала, жінка повернулась до телефону. Я вийшла з магазину та рушила в бік дому. Куртка стала тиснути і я зняла її. Вітер лоскотав поперек, проникаючи крізь тонку кофтину з секонду. Я дивилась на людей, які проходили повз та думала про паршивість свого життя. Дивно усвідомлювати, що є люди, які не турбуються про те, чи буде в них їжа завтра. Або чи вистачить заплатити за квартиру, якщо прямо зараз купити снікерс. Вони просто живуть своє життя і я хочу так само. Жити, а не існувати.

Заплющила очі, вдихаючи весняне повітря. Руки почали замерзати і я підвелась піти додому. Христя так нічого не відповіла на купу моїх голосових і я вже стала переживати за неї.

— Добрий день, — сказала я, подзвонивши матері Христі, — Так, це я. Як ви? — вона стала розповідати про життя і запрошувати в гості. — З радістю прийду якось. А ви не знаєте де зараз Христя?

— Телефон зламався, сьогодні написала з Колі телефону.

Я полегшено видихнула і невдовзі попрощалась. Від перегляду вакансій  стало нудити і я вперше за довгий час дивилась фільм на телефоні. Фонова тривога за відсутність грошей не дала мені насолодитися ні хвилиною фільму, тож я просто лежала і думала про дно, в яке котиться моє життя.