Діана

2019 рік

Розділ 1

Діана

— Ну Діано, ти розумієш, клієнт завжди правий, я ж не можу… 

— Він придурок, я просто не схотіла дати йому свій номер, а він вже встиг подзвонити вам та поскаржитись на мою роботу, — казала я, швидко збираючи речі зі свого вже колишнього місця роботи. 

— Вибач, він просто при грошах та живе поруч, тому я не хотів би ризикувати цією точкою. 

Нічого не відповівши на ці вибачення, я грюкнула дверима та вийшла на вулицю. Безробітна. Я облизала пересохлі губи та намагалась стримати свою злість. От же мудак! Чому? Чому деякі чоловіки такі паскуди, коли мова стосується відмов?

 Вуха заклало, моя вічно розстібнута куртка відкривала мене весняній прохолоді. Вітер посилився, і щоб хоч трішки полегшити біль, який почав мучити, я приклала холодні руки до вух.

— Дівчино, може ви б застібнулись? — показала бабуся на мене, сидячи на лавці, яка була при вході в парк.

— Так, звісно, — відповіла їй та з ввічливості усміхнулась.

Куртку я так і не застібнула, бо вона бляха не застібається. Мені вже третій рік шкода грошей на нову, через це я ходжу ще в шкільній.  Добре, що скоро травень, потепліє і мені не доведеться в ній ходити. Принципі,  зараз мені  нема куди ходити, адже мене тільки-но звільнили з роботи баристи.

Знову потрібно витратити дні зо три на пошуки, а потім ще й так само на стажування. І все про все платитимуть копійки, яких ледве вистачить, щоб покрити комунальні, квартплату та бодай трішки їжі, щоб мати силу ходити на роботу.

Зла на весь світ та голодна я зайшла в свою маленьку, однокімнатну квартиру на Троєщині, яка бачила всі мої біди та радості. Всюди лежав ранковий безлад, але мені було начхати. Відкидаючи ногою весь непотріб на підлозі, я дісталася до холодильника, в якому лежав шматок ковбаси з не дуже приємним запахом та відкрита банка огірків. 

— Яка радість, — промовила я, коли знайшла ще маленький шмат хліба. Мій живіт боляче забурчав і щоб втихомирити його я швидко закинула це в себе. 

Коли відчуття голоду відступило, я дістала останнє чисте полотно, яке в мене було, та відключилась. Весь світ вийшов за рамки мого життя. Мене не було. Не було звільнення, проблем з пошуком роботи та проблеми у вигляді порожнього холодильника. Є лиш фарби та сюжет, який лягає на полотно. В цьому я загубилась, а знайшлась лише коли відчула смертельну втому та біль у спині. Довелось лягти та покинути вигаданий світ. Думаючи  як втілити те, що в моїй голові, я заснула, виснажена днем.