Епізод 1 "Історія"

Як же тут нереально холодно і сиро. Я вже по моїм підрахункам кілька тижнів в цих катакомбах. Незнаю як я ще живу , можливо тут грає інакша логіка. Поінакшому не скажеш, телефон сів, годинник із собою ніколи не носив, бо чомусь вони мені не подобались. Свічки уже закінчуються, їжа також, воду п'ю з вологих стін, вона бридка і солена на смак. Я десь далеко під землею, обкружений мокрими, обкритими мохом стінами. Боже, Господи, помилуй мене, я не хочу тут вмирати. Блін як же мені жаль, мабуть мені кінець, но може я комусь спасу життя, якщо він сюда потрапить.....     Все почалось з того, як я шукав заробіток в інтернеті, я любив щось досліджувати і знаходити. Минула робота мене не влаштовувала, так як я хотів переіжджати в нове, сучасне місто. А бабла з моєї роботи не вистарчало. Я дуже довго планував переїзд і хотів поміняти своє життя. Повернемося до роботи : я її найшов, але якби ж я знав, що насправді станеться. А це було зовсім випадково. Коли я наткнувся на новини, в яких доповідалося, що в невідомих катакомбах було найдено 28 трупів людей, яких вважали пропаденими безвісти. То були діти, жінки, чоловіки : від 8 років до дорослих десь за 30 років. По їхнім данним, кілька тижнів тому пропало ще кілька людей. Там набирали команду з 20 озброєних людей, та за саму роботу пропонували шалені гроші. Мене то дуже зацікавило тому я записав номер і домовився коли прийти що взяти і т д.. Не буду розказувати як я готувався і що я брав. Прийшов я до місця призначення. Там мене зустрів сам Олексій, голоний організатор команди, який привітався зі мною і розказав що я зараз маю зробити. Я був останньою, 20 людиною. Ми всі сіли в автобус  і поїхали до цих катакомб. Під час поїздки, мені було не зовсім скучно, хоча я не любив довгі поїздки. Там я познайомився більш менш з людьми, та їхньою діяльністю. Після того як ми приїхали, нам дали обладнання і пояснили що, де, і при яких обставинах ми мали дотримуватися правилам безпеки. Ось той момент, якому, нажаль я не дав особливої уваги. От вони - легендарні "КАТАКОМБИ". В дитинстві, мене вони цікавили і я навіть уявляв себе в них, будуючи довгі коридори з палаток. Я прочитав про них не мало книжок і продивився не мало фільмів. Біля катакомб мене зустріло багато озброєних людей, які були на вигляд як солдати, там були навіть гелікоптери . Щоб спуститись до катакомб,  було вирішено спуститися по прикріпленим тросам. Нас озброїли і дали непогане, дороге обладнання. Я належав до команди #3, мені дали зелену емблену з номерком команди. Перед тим як я спустився, мені побажали удачі і більше нічого...   Ось і сама істина - ми спустились. Я сразу відчув поштовх холодного, тяжкого повітря та атмосферу тих катакомб. Там було сиро і темно. Без довгих затримок та діалогів, нас розділили на 4 під групи, які мали обшукувати цю місцевість. Ми включили потужні ліхтарі і пішли у пошуках заблуканих людей...