Глава дванадцята

Проходило багато часу,після тих подій,які трапилися з Оленою та Олегом. Спілкування у відносинах йшло поступово далі,де все тепер було таким казковим. Немов ніякої відстані між ними зовсім не має. Розмови ще більше відвертіші,кожна мить стає ще більш дорожче. Тепер якщо подивитись на них,таке враження складається,що вони зовсім не відпочивають,кожну хвилину вони на відео розмові,де теми для спілкування ніж коли не скінчиться.
Так вони могли сидіти цілими днями,на відеозв'язку,розмовляючи про будь що,для них тепер всі теми були як старі книжки,та вони все одно знаходили щось нове. Но саме головне,що вони відчули,що є щось недомовлене між ними,та Олена одразу запитала про це Олега.
   Олег дивився на неї через екран,та по обличчю було можна бачити,як він нервує з одного боку,та якась радість була з іншого. Так він міг довго промовчати,підбираючи ті слова,які будуть мати сенс як для Олени,так і для ї́ї мати. Зібравшись з самим собою,він розповів:
-Діло в тому,що мене скоро випустять,та я хочу одразу взяти квитки до тебе Оленка! Я почну працювати,та буду забезпечувати тебе та твоїх рідних. Щоб нарешті ми змогли стати родиною у реальному житті.
Олена в цей час пила чай,та від такого в неї чашка ледве трималася у руці. Вона дивилася на телефон немов побачила там примару. Поряд сиділа мати,яка теж була у шоці від почутого. Серце у Олени забилось як скажете,дар мови відняло,тому що вона не одразу змогла заговорити.
Нарешті дівчина прийшла до тями,та відповіла:
-Ти серьезно? Я так довго цього чекала! Нарешті ми зможемо бути разом без усякої відстані! В мене вже у думках стільки планів,які можна втілити коли ти вже будеш поряд зі мною.
Олег слухав її,та по ньому дівчина і сама бачила,що він і сам багато чого собі уявив,коли думав над цим. Бо по його обличчю розлилися ноти щастя,він став разом з нею обговорювати моменти зустрічі,як до неї краще доїхати,але все це було зроблено з великим почуттям радості та кохання.
Кожну хвилину вони посміхались,коли вони обговорювали етап приїзду. Це стала їх маленькою мрією,яка зовсім скоро має збутися. Так вони знов почали разом все робити через відеозв'язок,до них тепер приєдналася мати,що вони відчули себе як дружня родина,де кожен з них мав повагу та чесність один перед одним. Вони разом пили каву,вечеряли теж разом,не проходило жодної справи,де б вони були не разом.
Вони всі розмовляли посміхаючись. Не було не якого тягаря на душі,все було таким ніжним та дивовижним. Так вони проговорили до пізньої ночі,час для них не мав не якого значення,вони зовсім нічого не помічали. Тепер кожен з них пішовши спати,буде мріяти щоб цей час зустрічі швидше наступив. Щоб ось так можна було сидіти дома,дивлячись один на одного розмовляти у живу,а ні в переписці. Олена збиралася спати їсти,но вони одне зрозуміли,ця новина наближає їх до справжнього мрійливого кінцю,де вони зустрінуться назавжди.
З тих самих пір,Олена почала чекати того моменту,коли всі ці слова,що розповів Олег та зробить те щоб як можна швидше опинитися біля неї. Ця думка не давала ніколи спокою дівчині,що вона кожного разу дивлячись на телефон,очікувала цю фразу: "Нарешті я вільний,я до тебе їд