Глава дев'ята

Так проходили дні,переростають в тижні. Всі навкруги звикли в тому плані що в їх спілкуванні є різниця у віці. Але ні хто не намагався руйнувати те,що вони самі собі будували.
Олег в спілкуванні з Оленою,як вона почала помічати,міг з легкістю підтримувати довіру. Хоч це і був особливий виклик,ну це було можливим завдяки його щирості та відвертості. Він завжди говорив їй правду про те,що він відчуває спілкуючись з нею. Як він казав,що брехня завжди підриває основи довіри.
Так хоч Олена і була цілий тиждень завжди на роботі,та мала змогу для спілкування тільки вдома,то вони всеодно намагалися як можна більше говорити та підтримувати зв'язок. Навіть короткі повідомлення,та рідкі дзвінки в обідню перерву були,щоб хоч якось не залишати одне одного в невідомості та показувати що вони поряд не дивлячись на відстань.
Вони звикли з самого першого дня спілкування,розповідати про все що трапляється кожного дня з ними. Кожного разу ділитися про свої справи,успіхах в якісь заняттях. Це допомогло завжди відчувати,та здавалося що вони почали жити одним життям.
Як би далеко вони не знаходилися один від одного,в них завжди була щира  увага до настрою,вони навчилися розрізняти настрій,якщо були зміни,то одразу було розумілим що щось трапилося. Вони ніколи не ігнорували проблеми один одного,та завжди підтримували в тяжкі часи життя,бо на це наштовхували почуття.
Вони за цей час спілкування навчились уникати непорозуміннь,якщо якісь були натяки на це,вони завжди знаходили компроміси щоб цього уникнути. Так вони обговорювали все,що могло визвати сумнів,бо вони знали що справжній діалог це основа міцних відносин,вони це робили так,немов вони жили вже під одним дахом.Вони завжди говорили один одному,що для кожного являється по душі,а що саме може визвати погані відчуття. 
Що саме цікавим було для дівчини,це спостерігати,за тим як вони поступово почали не помічаючи,будувати сумісні плани на майбутнє,уявляючи як це буде виглядати у реальному житті,що вони будуть робити,та хто чим займатиметься. Ці моменти приносили велику радість обом.
Та коли уява була дуже бурхливою,вони ніколи не зупинялися,бо вони вже довіряли один одному навіть на відстані. Не було навіть цих сцен ревнощів,бо як тільки Олена йшла додому,вона завжди була тільки з Олегом на спілкуванні,кидаючи йому короткі відео. Там не було ні чого,щоб можна було починати розслідування та допитувати,куди вона іде,бо все що було навколо,вона завжди розповідала хлопцю. Бо в них була довіра один до одного,яка вимагала часу, терпіння та відвертості. Це була побудрва справжніх та міцних відносин.
Якось одного разу, Олег запропонував олені почати спілкування по відеозв'язку,щоб не тратити час на запис коротких відео. Дівчина була здивована такої пропозиції,але зразу погодилась. Їй вже і самій хотілося піти на таке,але вона зовсім боялася запропонувати,бо не знала як до цього будуть відноситися там,де зараз сидить її хлопець.
Вони домовилися зв'язатися по відео у вечорі,коли всі домашні справи будуть зроблені. Тим паче поряд була мати дівчини,яка теж хотіла прийнятти в цьому участь,хоч вона була раніше проти такого спілкування, зараз вона хотіла такими чином дізнатися про хлопця,та зробити для себе висновки.
Час пролетів непомітно. Кожен був зайнятий своїми справами,все робилося так швидко,бо не хотілося прогавити такого зворушливого моменту. Особливо чекала цього Олена,вона робила домашні справи дуже старанно,щоб потім зовсім ні на що не можна було відволікатися.
Нарешті цей час настав, телефон почав дзвонити. На екрані зьявилася фотографія Олега,та було видно позначку що він набирає саме через відео дзвінок. Олена не довго думаючи провела пальцем по екрану,щоб не змушувати довго чекати хлопця. Коли вона почула голос,та побачила його в живу,все у середині дівчини завмерло,бо настільки все відрізнялося від тих голосових повідомлень та коротких відео.
Цей перший відеозв'язок став переломним моментом в їх стосунках, нарешті вони мали змогу говорити багато часу,та бачити що коїться навколо них. Це був для них міст,який зв'язав мрії та реальність,дозволивши перейти парі від очікувань до справжнього.
Після цієї зустрічі онлайн,між Олегом та Оленою виникло почуття близькості,бо вони немов насправді були поряд один з одним,та взаєморозуміння,яке могло будуватися лише на живому спілкуванні, обличчя до обличчя. Їх відносини перестали бути тільки словами на відстані, тепер навіть рідні почали бачити в Олегові справжнього хлопця,який робить вчинки,а не кормить обіцянками. Тепер в цьому спілкуванні всі бачили душу й тіло. Це придавало впевненості та міцної довіри.
Олег і Олена стали тепер більше надхненними,наповнюючи свої слова та розповіді новими почуттями,та творчість почала брати своє, тепер вони мали змогу робити все у двох,хоч це було і онлайн. Ця міцна чуттєва енергія відображувалась на всьому,чим би вони не займалися кожного дня. Дівчина відчувала,що їх зв'язок після цього став ще більше справжнім і міцніше,що вони можуть витримати любі перешкоди.
З цього самого моменту,вони почали планувати ще більше своє майбутнє,мріяти про зустріч тепер вже у реальному часі,бо онлайн зустрічі для них стало набагато ближче ніж просте спілкування у повідомленнях. Для них відстань стала тепер ділом часу,не такою великою перешкодою,але разом вони зможуть це витримати. Кожний новий такий онлайн спілкування у живу,стало більше теплішими та глибшими,тому що вони знали,що за словами у строках криється реальні почуття,та справжні люди,які завжди поряд,та відчувають своє кохання.
Поступово їх зустрічі через відеозв'язок стали регулярними-сумісні справи вони робили одночасно розмовляючи,вони разом були на зв'язку навіть коли Олена просто гуляла по вулиці,вона показувала усі гарні місця де вона бувала. Так вони і надалі вчилися довіряти один одному,не тороплячись. Інколи бували певні моменти сумніву,але вони швидко з цим впоралися. Вони були щасливі разом,не дивлячись на те,що не були так поряд.