Глава сьома

Проснувшись рано вранці, Олена все так само збиралася на роботу. Але в цей день вона була в мрійливому настрої. Дівчину ще не відпускала думка,про те де зараз знаходиться Олег,та як він зараз себе там почуває. Від одної уяви про це місце,дівчину брав страх,за те,що там може трапитися з ним все що завгодно. Її шлях у цих нових відносинах,в саме до цього йшло спілкування,становило довгий етап,з яким вона мала почати жити по новому.
Вона сиділа на кухні,намагаючись хоч трішки привести свої думки до ладу. Дивлячись загіпнотизовано на свій телефон, дівчина чекала хоч якогось повідомлення від Олега. Для неї спілкування в переписці,давало якусь впевненість,якщо він пише то значить з ним все гаразд, навіть якщо він не завжди буде казати як справи виглядають насправді. Але саме повідомлення від Олега стали чимось схожим на ритуал з ранку,без якого день не міг початися.
Поки дівчина спостерігала за екраном телефону,немов сама доля відчула ту самотність,вона нарешті побачила завітне повідомлення. Олег все так же написав побажання доброго ранку,щоб дівчина добре відпрацювала на роботі,та чекав вже вечора,щоб знов спілкуватися частіше та подовше.
Читавши повідомлення дівчина ловила якусь заспокійливу можливість. За ці дні,вона почала переживати за хлопця все частіше,а спілкування наповнювало її життя більшим сенсом.
Так скоріше зібравшись, дівчина поспішала на роботу. Але йшовши туди,вона не забувала надсилати повідомлення,в яких короткими відео вона описувала то які дерева ростуть,то щось смішне,що вона змогла побачити поки йшла на роботу. Таким чином вона намагалася заповнити ті пробіли,які були в момент тиші. Для неї спілкування стало набагато більшим ніж вона могла собі уявити. Це було якесь нагадування,що вона тепер завжди чекає його у мережі,що вона завжди хоче бути поруч. Так вона розуміла що ця відстань буде ще довгим моментом,але саме спілкування не мало змоги зруйнувати їх зв'язок.
Ці перші дні,коли вона дізналася правду,пробудило в дівчині бажання діяти. Вона навмисно заповнювала дзвінку тишу, думками,які навмисно казала у голос. Вона зразу пішла до магазину,щоб хоч трішки скупитися продуктів,тих які на її думку будуть самими необхідними там Олегу. Для Олени це був новий крок у довірі,де вона зможе хоч якось проявити свою турботу до нього.
Це був немов ритуал,яким вона хотіла сама собі довести,що не дивлячись на це, життя продовжується. Дівчина будувала фундамент для їх майбутнього,яке обов'язково повинно було наступить.
Так сама того незважаючи,вона все частіше почала питатися,чого б він хотів отримати,може це щось смачне,вона почала навіть пекти пиріжки,щоб потім можна було все переслати йому,щоб отримавши,він почув аромат дому,де його вже чекають. Ці маленькі побутові деталі допомогали їй відчувати його зовсім поруч.
Але страх перед довгим очікуванням був великий. Вона впоралася з цим, через розуміння того,що все що вона робить це буде корисним для майбутнього життя з ним.
Тепер буваюче на роботі або ходячи по магазинах,вона перестала думати, скільки так прийдеться чекати,вона навчилася жити маленькими відрізками часу: від повідомлення до повідомлення,від короткого відео,до короткого голосового повідомлення. Це робило очікування менше жахливим . Вона перестала мовчати, більше почала дзвонити брату. Розмови з ним,той хто дійсно її розумів,теж допомогає їй не почувати себе слабкою,в навпаки боротися з почуттям самотньості чи жалю,які інколи накривали дівчину.
Тепер вона чітко розуміла,що це не просте дружнє спілкування,в повноцінне кохання,яке проходить скрізь час та іспити,робивши з кожним днем їх відносини міцніше.
Почуття в дівчини стали глибше, спокійніше і розумніші. Це було не просто прив'язаність чи дружні відносини в зріле рішення бути поруч щоб не трапилося.
Дівчина зробила для себе віру в те,що кохання міцніше будь яких проблем та відстані,що кілометри ні що,коли вони кохають один одного. Ця віра стала міцною її бронею проти відчаю.
Дівчина як правило не перемогла свої почуття,а навпаки навчилася з ними існувати,перетворив біль та сум в велику силу. Вона перестала бути звичайною дівчиною,а стала людиною,яка розумно будувала міст через прірву часу та відстані.